Мабуть, було б неправильно закінчити складний для України євроатлантичний рік без останнього його акорду - підписаної між Україною та Сполученими Штатами Хартії про стратегічне партнерство.

Унікальність України в черговий раз сьогодні доведуть у Брюсселі: міністри закордонних справ мають вирішити, що в НАТО вона теж піде своєю, особливою дорогою, відмінною і від західних сусідів на зразок Польщі, і від пострадянських колег на кшталт країн Балтії.

Нещодавно повернулась із Таллінна, де, як вже читачі «Главреда» знають, зустрічалась з естонським президентом та спостерігала, які настрої панують серед міністрів оборони НАТО з приводу України.

З Талінна, де сьогодні відбувались шості неформальні консультації Україна-НАТО на рівні міністрів оборони, особливо позитивних новин нема. Та їх і бути не могло.

Планувала продовжити свої роздуми про нові міфи щодо НАТО, які, наче привиди, бродять серед українського люду, але доведеться присвятити черговий «Щоденник» виборам в Америці:

Хочу подякувати Росії: здається, тільки там ще не зневірились, що в осяжній перспективі Україна може вступити до НАТО. Інакше б не вносили до Думи законопроектів про введення між Україною та Росією візового режиму, посилаючись, зокрема, на те, що «деякі» (невже Білорусь чи Таджикистан?) країни пострадянського простору прагнуть вступити до НАТО.

В Америці відбулись треті й останні теледебати між Бараком Обамою та Джоном МакКейном. Буквально за три тижні знатимемо ім.’я нового президента США.