Зміна для Карпачової: хто захищатиме права українців?
7 лютого закінчується термін повноважень Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової. На цій посаді вона перебувала майже п’ятнадцять років.
Комсомолка у далекому минулому, безпартійна просто у минулому і нинішня регіоналка Карпачова сьогодні майже не впливає на соціальні і політичні явища – під час заслуховування найрезонансніших справ її голосу не чути.
А колись все було інакше. Варто згадати, що Ніна Іванівна стала першим в історії незалежної України омбудсменом. Власне, за її активної участі у 1997 році й було створено інститут уповноваженого.
Політичне сходження Карпачової почалась тоді, коли її було вперше обрано народним депутатом у 1994 році – вона балотувалася в мажоритарному окрузі в Алушті. Потім працювала заступницею голови Комітету з прав людини. А у 1998 та 2003 роках двічі обиралася Уповноваженою з прав людини. У ті часи роботу Ніни Карпачової можна було оцінювати позитивно. Вона простягнула руку допомоги студентам, затриманим у 2001 році під час акції «Україна без Кучми». Згодом підтримувала матір убитого журналіста Георгія Гонгадзе. Нарешті, критикувала випадки знущань та катувань у СІЗО.
Але так було лише доти, доки вона не пройшла у Верховну Раду як другий номер у списку Партії регіонів у 2006 році. Тоді ж парламент призупинив повноваження Карпачової як омбудсмена, але дозволив їй виконувати обов’язки до часу обрання нового… Проте ніхто новий не зміг посісти крісло уповноваженого, окрім Карпачової, яка у 2007 році втрете взялася захищати права людей. Голоси від регіоналів, комуністів та соціалістів дозволили їй випередити її єдиного конкурента – голову правління Української Гельсінської групи Євгена Захарова.
По-особливому почала працювати Карпачова після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах. А саме – у 2011 році, коли омбудсмен стала на захист Тимошенко та Луценко дуже і дуже стримано, і то лише після того, як на цю тему висловилися міжнародна громадськість (багато хто пам’ятає, як вона з’явилась у залі суду з яскраво-рожевим фотоапаратом). Бориса Колеснікова вона свого часу захищала геть не так! Навесні 2005-го Карпачова досить гостро говорила про затримання голови Донецької ОДА як про політичне замовлення. А ще вона виступала проти співробітництва України та НАТО. Експерти згадують заяви Карпачової щодо загрози для миру у випадку прибуття до берегів Криму кораблів Альянсу для участі у спільних навчаннях.
Тож і не дивно, що з часом авторитет Карпачової підупав. Нині експерти говорять, що до думки омбудсмена вже не дослухаються навіть її однопартійці. З часом вона перетворилася не на борця за права громадян, а на свою людину у партії влади. Карпачова воліла піти у тінь політики. У зв’язку з цим опозиція звинувачує Карпачову у тому, що останнім часом її слова звучать мляво та непереконливо. Як, наприклад, на захист «політичних в’язнів» – Юлії Тимошенко та Юрія Луценко. Окрім того, Карпачова мовчала і тоді, коли уряд запропонував впроваджувати пенсійну реформу, а пільговики боролися за свої права.
Представник Української Гельсінської групи Євген Захаров каже, що «діяльність Карпачової була малоефективною, а омбудсмен могла б гостріше реагувати на порушення прав людини, активніше залучати міжнародну спільноту». «Але для влади навіть її слабка критика виявилася неприйнятною. Так, вона буває у в’язницях, колоніях і СИЗО. Але цього мало. Треба проконтролювати, аби там після відвідин відбувалися зміни», – констатує він.
А між тим варто нагадати, що омбудсмен наділений колосальними повноваженнями. Наприклад, правом невідкладного прийому всіма посадовими особами країни – від Президента та прем’єр-міністра, генерального прокурора та суддів до керівників будь-яких приватних установ. Омбудсмен може безперешкодно відвідувати всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях, знайомитися з будь-якими документами, зокрема секретними, у прокуратурі та судах. Уповноваженому Верховної Ради з прав людини дозволено у будь-який час заходити в місця утримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні. І не просто заходити, а й опитувати щодо умов їх утримання… Усім цим Карпачова користувалася. Але нечасто й неефективно.
Хоча сама вона так не вважає. Чому погіршилася ситуація з дотриманням та захистом прав і свобод людини в Україні за підсумками 2011 Ніна Іванівна говорила під час щорічного свого звіту у парламенті.
«Під впливом світової економічної кризи ситуація з правами людини в минулому році значно ускладнилася. Коли економіка переживає складний етап, основний тягар лягає на плечі простих бідних громадян. Саме такі верстви населення потребують особливого захисту і безпеки», – зазначила вона.
Хто їх буде захищати після Карпачової? Ось у чому питання.
Сама Ніна Іванівна, схоже, ще не визначилась, чи висуватиме вона знову свою кандидатуру. Але сьогодні під час доповіді заявила, що упевнена у підтримці її кандидатури більшістю депутатських фракцій на переобрання омбудсменом. Її ж однопартійці поки не дають однозначної відповіді. Вони натякають, що зміни можливі. Але водночас запевняють, що суттєвих зауважень до пані Карпачової не мають.
Що ж до опонентів, то в них є вже кілька прізвищ. Перш за все, це ім’я Євгена Захарова. Ще 28 січня Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) висунула голову спілки на цей пост (у 2007 році його кандидатура набрала лише 156 голосів парламентаріїв). У соціальній сітці Фейсбук вже активно просувають саме Захарова. В Інтернеті можна прочитати: «Авторитетнішого кандидата в очах громадянського суспільства не знайти», «Захаров – вибір громадськості», «Є шанс отримати справжнього омбудсмена».
Сам Захаров говорить, що погодився на висунення своєї кандидатури лише тоді, коли почув, що в Адміністрації президента хочуть бачити омбудсменом колишнього генерального прокурора (у 2003-2004 роках) та заступника голови Адміністрації Президента Януковича, а нині народного депутата від Партії регіонів Геннадія Васильєва. Пан Захаров упевнений: колишні прокурори не можуть бути захисниками прав людини – це не відповідає вимогам до посади, які прописані у міжнародних стандартах. До того ж, це саме Васильєв намагався закрити справу журналіста Гонгадзе, а у пресі писали, що він цілком міг вдатися до знищення важливих доказів, зібраних слідчими.
Водночас свої шанси Захаров оцінює як низькі, бо він незручна людина для діючої влади. На відміну від Геннадія Васильєва… Звісно, опозиція проти останнього. «Це як призначити вовка уповноваженим з прав ягнят», – іронізує народний депутат Микола Мартиненко.
Ще одна кандидатура, про яку неофіційно говорять, – Катерина Левченко, голова громадської організації Ла-Страда, що бореться за права жінок та проти насильства і дискримінації. Вона – народний депутат п’ятого скликання від блоку НУ-НС. Нині пані Левченко стверджує, що ніяких офіційних пропозицій не отримувала. Принагідно зауважуючи, що робота Карпачової на посаді омбудсмена характеризується явною політичною упередженістю.
Також серед неофіційних претендентів значиться народний депутат Сергій Головатий. Щоправда, зі слів самого народного депутата, така перспектива його не тішить. Ще у списку є прізвище Валерії Лутковської, нині уповноваженої у справах Європейського суду з прав людини.
Процедура обрання нового омбудсмена така: 8 лютого у парламенті має бути оголошено конкурс на нового уповноваженого. Потім групи народних депутатів – не менше ніж 113 осіб та голова ВР мають двадцять днів, щоб висунути свого кандидата. Потім ще двадцять днів може піти на таємне голосування. Отже, ім’я нового омбудсмена Україна має дізнатися не пізніше 17 березня.
Але, зважаючи на список претендентів, навіть неофіційний, можна припустити, що Ніна Іванівна все-таки може бути обрана на четвертий термін, адже кандидатура Захарова владні кола не влаштовує, а Васильєва – занадто суперечлива…
