Крістофер Олд: «Україна має подумати, як зберегти інвестиції, коли Євро-2012 завершиться»
Україна наближається до початку чемпіонату Європи з футболу влітку 2012 року. Вже тривалий час країна готується до цієї спортивної події, яка стане найбільш важливою в історії незалежного українського спорту. З іншого боку, лунає все більше заяв, що Київ, через корупцію та неорганізовану систему влади не зможе провести футбольні змагання на належному рівні. Експерти починають говорити, що таким країнам з низьким рівнем життя взагалі не варто проводити дорогі змагання.
Австралія свого часу провела найбільш фінансово успішну Олімпіаду в Сіднеї. Аналітики вважають, що країна спромоглася зацікавити інвесторів та створити для них привабливі умови для ведення бізнесу. Острівна держава відчувала економічне та соціальне прискорення, що його надала їй Олімпіада, ще впродовж кількох років.
Нині, коли реклама і медіатрансляції стали одними з головних джерел отримання прибутків у світовому спорті, професор Австралійського Griffith University Крістофер Олд, який прибув до Києва на лекцію Київської школи економіки, розказав «Главреду», як можна зробити великий спорт прибутковим.
Ви є експертом в економічних аспектах проведення великих спортивних заходів для різних країн. Скажіть, що має зараз робити Україна, яка хоче прийняти чемпіонат Евро-2012, аби зробити це на потрібному рівні?
Багато в чому великі спортивні події впливають на саме життя країни. Тут є кілька аспектів: це може призвести до змін в позиції держави на світовій арені, економічних вигод чи соціальних зрушень. Тут навіть можна казати про позитивний вплив великих спортивних подій на навколишне середовище. І питання не лише для України, але й для усіх країн під час підготовки полягає в державній підтримці залучення інвестицій. Саме така система, яка приваблювала в країну великі гроші під час організації змагань, має стати основною силою для отримання прибутків.
Останні дослідження в галузі спортивного бізнесу показують, що зараз обов’язково потрібно створити велику державну систему управління інвестиціями та їхнього залучення. Окрім того, варто врахувати свої переваги та можливості національної економіки і самого суспільства зробити це. Треба визнати, що гроші не підуть самі в країну, яка вирішила провести спортивні змагання. Це не відбуватиметься автоматично. Для кожної держави та кожного уряду це великий виклик – сформувати таку систему, аби отримати найбільшу вигоду зі спортивних подій.
Проте як саме має пристосовуватися система державного управління, аби залучати такі інвестиції до країни? Яких змін мусять зазнавати міністерства та відомства?
Дійсно, все має починатися з реформ державного управління. Це справді не так легко, як здається. Адже в цих питаннях треба проявляти обережність, проте і працювати дуже багато. Це стосується не лише України, але й будь-якої держави. Так у Австралії під час підготовки до Олімпійських ігор в Сіднеї в 2000 році влада проводила активні консультації з бізнесменами з усього світу, які прагнули привести до країни свої гроші. Переговори щодо особливих умов інвестування йшли навіть в напрямках, які не мали нічого спільного зі спортом. Особливо державу тоді цікавили інвестиції, які планувалися на тривалий період часу.
В Австралії розуміли, що зараз треба шукати не лише економічні вигоди, адже така велика спортивна подія призведе до змін в суспільстві. Більше людей починають цікавитиcя спортом та підтримувати власну спортивну форму. І це автоматично призводить до поліпшення системи охорони здоров’я через зростання кількості фізично витривалих людей.
Щодо держави, то вона, на мою думку, має більше думати про те, що буде після того, як ігри чи чемпіонат закінчаться. Адже тоді треба розуміти, що гроші почнуть виходити з країни. Держава має створити таку інфраструктуру чи систему залучення інвестицій, аби бізнесмени вирішили і надалі тримати свої гроші тут. Крім того, державна влада має опікуватися системою волонтерів, аби туристи та вболівальники не відчували себе чужими в цій країні.
Після великих спортивних подій економіки багатьох країн відчували певне ділове пожвавлення. Скільки в середньому, на вашу думку, може тривати цей період економічного зростання?
Це завжди залежить від конкретної країни, та від того, чи спромоглася вона створити гарні умови для залучення іноземного інвестування. У залишку країна вже матиме спортивну інфраструктуру та збільшення цікавості навколишнього світу до неї. Після таких подій завжди зростає кількість людей, які хочуть більше дізнатися про цю країну та побувати там. Адже такі події не лише стимулюють туризм, але і розвивають інфрастуктуру, а отже дають можливість більшій кількості людей подорожувати цією країною.
Тому держава повинна обов’язково подумати, що буде після цих змагань. Адже інвестиції потрібно буде утримувати вже за допомогою нових податкових чи інших послаблень. Прикладом тут може бути програма залучення коштів Південної Кореї. Ця країна отримала змогу провести Олімпійські ігри в 2018 році, і вже зараз почала розробляти стратегію розвитку своєї економіки, аби залучити більше $41 млрд. прямих іноземних інвестицій. На мою думку це дуже амбітна програма, але уряд робить усе, аби втілити її в життя.
Австралія відчувала прискорення в економіці кілька років. Проте, повторюся, тут усе залежить від того, чи зможе країна створити постійну систему залучення інвестицій в цю галузь. Треба розуміти, що зараз найбільш прибутковою сферою в світовому спорті стали медіатрансляції та реклама. Адже місцева економіка може вигравати від спорудження стадіонів та доріг, проте загалом економіка країни потребує великих рекламних контрактів із відомими брендами і телеканалами.
Особливість чемпіонату Евро-2012 полягає в тому, що його будуть проводити одразу дві країни – Польща та Україна. На вашу думку, це може підсилити чи послабити рівень проведення чемпіонату? Адже одна країна входить до ЄС, а інша – ні...
Треба сказати, що з самого початку між двома країнами має бути повна співпраця. Якщо вони змагатимуться між собою за те, хто отримає більше прибутків від чемпіонатів чи олімпіад, то провести їх стане дуже важко. Наприклад, прибуток від туризму буде більшим, якщо обидві країни синхронно організують будівництво інфраструктури і проведення розважальних заходів. Якщо сусіди будуть змагатися за кожного туриста, то це може привести лише до зниження їхньої кількості.
Є проекти, які кожна країна має робити самостійно, наприклад, будувати стадіони. Але інфраструктуру та основні дороги треба споруджувати разом, аби вони являли одну систему. Таким негативним прикладом може бути Чемпіонат світу з крікету, який пройшов у 2011 році. Його приймали одразу три країни – Індія, Шрі-Ланка та Бангладеш. Там одна з країн намагалася використати свій вплив для проведення основних матчів на своїй території і побудувати в себе більш розвинену інфраструктуру. На мою думку, це лише знизило цікавість до цього чемпіонату. Тому сусідні країни мали б кооперуватися задля отримання великих інвестицій та спільної вигоди.
Зараз Україна має велику проблему з підготовкою до Евро-2012 через корупцію. Чи, на вашу думку, країни, які ще не досягли економічного розвитку, мають приймати такі великі спортивні події? Чи варто відмовлятися від них?
Я не можу казати про ситуацію в Україні. Проте загалом варто сказати, що корупція та спорт вже давно дуже щільно переплелися. Це явище є в Олімпійському комітеті, чи FIFA. Тут ми маємо таку ситуацію, що країна має ризикнути і спробувати провести все на високому рівні. Для цього треба покращити систему державного управління спортом, аби відсіяти корупцію. На мою думку, це можливо.
Зараз Україна має показати FIFA, що спроможна провести чемпіонат Європи на найвищому рівні, аби припинити усі розмови щодо цього. Це стане на найближчий час найбільшим викликом для української держави. І тут, в питанні подолання корупції, особливу увагу треба звернути на співпрацю держави і ЗМІ. Адже саме вони формують імідж країни і визначають, скільки вболівальників, а отже, скільки інвестицій буде залучено на чемпіонат.
Олімпійські ігри в Сіднеї в 2000 році були одними з найбільш прибуткових в світі. Проте за 4 роки Олімпіада в Афінах не принесла Греції потрібних прибутків. Чому так сталося, чи не є це новою тенденцією зниження прибутковості великих спортивних подій?
На мою думку, держава має перш за все думати про економічні та соціальні переваги, які приносять такі змагання. Крім самих змагань та туристів, країна обов’язково має отримати зростання уваги населення та інвесторів до спорту взагалі. Адже компаніі, відповідаючи на соціальне замовлення, починають самі будувати нові стадіони та спортивні об’єкти, нові дороги до них.
Афінам, на мою думку, такі інвестиції були дуже потрібні, але Греція не спромоглася втримати ці інвестиції на своїй території. Держава не змогла створити потрібну систему стимулювання інвестицій, тому вони майже одразу почали покидати країну. Тому зараз можна сказати, що Греція змогла отримати високий міжнародний статус, проте не подумала, як утримати економічні переваги цих змагань.
Схожу ситуацію ми можемо бачити і під час Олімпіади в Китаї. Там ігри також не були прибутковими, але зміцнили міжнародний імідж Китаю. Проте, на мою думку, такі поривання використати спорт для політичного посилення у світі завжди мають показувати, що певна країна має економічну потугу, гарну інфраструктуру та кваліфіковане населення, для того, аби провести таку велику спортивну подію. Це зовсім не нова тенденція. Олімпіада в Пекіні, на мою думку, показала світу, що спортивні змагання можуть бути більш політизованими, ніж раніше. Пекін показав, що зараз країна може витратити більше грошей, аби отримати більший вплив в світовій політиці.
Зараз Україна намагається організувати відповідну систему волонтерства під час Євро-2012. Австралія вже має такий досвід, скажіть, на чому саме засновувалася ця система у вас під час Олімпіади в Сіднеї?
За кілька днів, поки я був у вашій країні, багато людей питали мене, як можна приєднатися до руху волонтерів на Євро. Багато студентів зацікавлені в тому, аби допомагати туристам. Тому, я думаю, Україна має використовувати саме місцеві ресурси для формування мережі волонтерів. На Олімпіських іграх в Сіднеї ми мали більше 50 тисяч волонтерів і здебільшого вони були австралійцями.
У формуванні такої системи треба враховувати, що волонтери мають бути добре обізнані з основними мовами і мати певний досвід. Тому тут варто залучати іноземних волонтерів, аби вони ділилися своїм досвідом. Від цього країна також отримає вигоду у вигляді зацікавлення її визначними туристичними місцями з боку іноземної молоді, яка є зараз найбільш мобільною.
