Подорож до Америки
Міністерство закордонних справ не довго шукало образливих слів і на адресу Бангкока, і на адресу Вашингтона. Сам керівник відомства Сергій Лавров висловив сумніви щодо законності екстрадиції Бута й незалежності судової системи азійського королівства. Він також звинуватив Сполучені Штати у тиску на Таїланд. І це незважаючи на те, що Бангкок зволікав з екстрадицією Бута до останнього, а рішення щодо неї приймав – згідно із законодавством – сам прем’єр Таїланду. Було зроблено все, аби не виникло питань з точки зору відповідності процедури екстрадиції закону. Однак Москву насправді не може задовольнити не так процедура екстрадиції, як сам факт появи Віктора Бута у Сполучених Штатах. Американці вважають його одним із найбільш серйозних гендлярів зброєю у сучасному світі. Нагадаю: для того, щоб заарештувати його, вони провели спеціальну операцію, аби затримати його у Таїланді. І після цієї операції мало хто вірив у можливість щасливого для Бута закінчення цієї гучної справи. Адже сам він іще до затримання дозволяв собі насміхатися над американськими спецслужбами, які, мовляв, вигадали собі ще одного Усаму. Востаннє Бут робив це буквально за тиждень до арешту в інтерв’ю російському пропагандистському телеканалу Russia today.
Сполученим Штатам, звісно ж, необхідний не сам злочинець Бут. Їм насамперед важливо зрозуміти механізм нелегального пострадянського збройового бізнесу – однієї з найприбутковіших галузей тіньової економіки, цілком порівнянної за оборотами з енергетикою та металургією. Ні для кого не секрет, що російські – та й інші пострадянські бізнесмени – нерідко є головними постачальниками зброї для найодіозніших режимів, екстремістських і терористичних угруповань. У послужному списку самого тільки Бута – бойовики ангольської організації «УНІТА», колишній ліберійський диктатор Чарльз Тейлор, польові командири у Боснії, Сьєрра-Леоне, Демократичній Республіці Конго, Афганістані. Бут спілкувався з талібами і навіть зміг вийти на «Аль-Каїду», зацікавлену в його послугах. Але на Заході підозрюють, що Бут – лише верхівка айсберга й насправді від його імені здійснювалася державна торгівля, яка могла мати і суто економічну, і якусь політичну мотивацію.
Це і є найцікавіше в історії зі збройовим мафіозі. Такі люди, як Бут, існують зовсім не для того, щоб займатися нелегальним приватним бізнесом, інакше вони давно опинилися б у місцях не таких віддалених і ніякі високопоставлені покровителі не змогли б уберегти їх від правосуддя. Ні, Бут – це один із псевдонімів ретельно приховуваної діяльності самої держави, яка в пострадянських умовах давно вже стала корпоративною, а отже, злочинною. Держава змушена дотримуватися деяких правил пристойності, у її президентів і міністрів є шановані партнери, які навряд чи зрадіють, коли дізнаються, що їхні колеги постачають зброю терористам. Для того щоб імідж влади був незаплямованим, а грошики справно надходили на закриті рахунки, і вигадують Бута.
Його поява в американській в’язниці явно не планувалася російськими покровителями збройового барона. І тепер вони ламають голову: про що може розповісти заарештований і для чого насправді він потрібен американцям? Можуть розвалитися найцікавіші схеми, засвітитися найцікавіші зв’язки. Причому не тільки щодо Росії: Бут мав широкі контакти в Україні та Білорусі, і про ці країни йому теж є що розповісти слідству. А якщо згадати, скільки в нашій країні торговців зброєю та наскільки тісно вони пов’язані з державою, то можна з упевненістю сказати: арешт Бута міг би мати далекосяжні наслідки, якщо б... Якщо б гра спецслужб завершувалась у залі судових засідань оприлюдненням викривальних матеріалів, крахом політичних кар’єр та арештом високопоставлених мафіозі... Але так не буває хоча б уже тому, що в тих самих Сполучених Штатах не сумніваються: ніяка інформація, яку вдасться отримати від Бута, не матиме впливу, поки її фігурант не опиниться у руках західного правосуддя. У Москві, Мінську, Києві, Астані він буде чудово себе почувати, якщо тільки не виявиться зайвим на святі життя. Тому те, що розповість Бут, не призведе до тектонічних вибухів. Інформацію, яку він надасть, акуратно покладуть в архів, щоб колись затримати якого-небудь колишнього міністра чи олігарха. А можлива і проста профілактична робота. Адже найбільш прозахідні політики зазвичай виходять саме з тих, хто знає, скільки всього цікавого про них відомо на Заході.
