Пильнуйте кишені
Скільки їх було на моїй пам’яті, цих кампаній, спрямованих на боротьбу з зомбуючими променями всесильного «ящика». Зазвичай громадянам пропонують відірватись від екрану (радикальний варіант – викинути чи розбити телеприймач), припинити процес отупіння й ожиріння, словом – «не втикати». Цього разу ініціатива має відверто політичний підтекст: «Сподіваємося, що ця акція змусить керманичів українських телеканалів до початку нового телесезону у вересні хоча б частково змінити редакційну політику. Закликаємо припинити згодовувати нам з екранів той непотріб, який телевізійні боси ніколи не дозволили б дивитися своїм дітям – брехливі новини, низькопробні серіали, скопійовані шоу. Ми вимагаємо надавати правдиву та об’єктивну інформацію. Який сенс дивитися телевізор, якщо з йогое крану лише брешуть та ще й маніпулюють нами без сорому й совісті?».
Спробував мляво опонувати – не з любові до телебачення, а з нелюбові до безпідставної демонізації будь-чого. Я впевнений, що так звана залежність від телевізора коріниться не у властивостях самого телебачення, а у схильності людини до залежності як такої. А якщо така схильність є, людина все одно узалежниться - не від телевізора, то від тетриса, пасьянсу або розгадування кросвордів. Придумав навіть аргумент: мовляв, практично в кожного колись крали в транспорті гаманець, телефон чи якусь цінну річ, але це не привід ходити пішки, а лише пильнувати кишені та сумки.
А тоді згадав, який вигляд зараз мають телевізійні новини, й думаю: та нехай собі. Все одно втрата невелика. Звичайно, в суспільстві, де медіа більш-менш здорові й виконують свої функції, відмовитись від наймасовішого джерела інформації означає повернутись спиною до цілого світу. Але такі теленовини можна дивитись, нічого не втрачаючи.
Ось, наприклад, 10 липня ухвалили народні депутати нову редакцію закону про місцеві вибори. Здавалося б, це стосується кожного, хто має паспорт і виборче право, адже встановлено нові правила вибору наших із вами безпосередніх представників, тієї самої влади, яка найближча до тіла. Та й норми до закону введено досить екстравагантні, такі як «партійна мажоритарка» або заборона йти на вибори блоками... Але в теленовинах чомусь тільки про те, як фракція БЮТ на знак протесту виходила з зали. Ні тобі коментарів прибічників і противників закону, ні тобі експертизи або бодай якоїсь спроби пояснити, навіщо владі знадобилося робити такі зміни, як вони можуть бути використані, до яких результатів приведуть... Найбільше, про що могли дізнатись у той день телеглядачі – що ухвалено якийсь новий закон про вибори.
Окей, думаю, таке серйозне розкриття тему нашим поверхово-розважальних новинарів не під силу, часу не вистачило, почекаємо до завтра. Але наступного дня ухвалений напередодні під вечір закон – уже не новина. З’явилось багато інших, на кшталт народження телятка з п’ятьма рогами або відключення від води і світла будинку в Мотовилівці.
Можливо, у недільних підсумкових інформаційно-аналітичних програмах буде детальний розбір? Авжеж, тільки в одній із чотирьох, які виходять – на Першому Національному. Тут пролунали навіть деякі експертні коментарі. В інших – тиша.
Приблизно так це зараз виглядає. Якщо сталось щось справді важливе й доленосне, ви, звісно, про це дізнаєтесь – але зовсім не те, що хотіли б і мали б дізнатись із новин. Ви почуєте хроніку взаємних обвинувачень влади і опозиції, пару довгих життєстверджуючих цитат Януковича і Азарова, а також букетик оцінкових суджень та вправ у красномовності від автора сюжету. Позбиравши докупи дозовану й фрагментарну інформацію на різних каналах – а для цього, на хвилиночку, треба просидіти перед телевізором цілий вечір, вчасно перемикаючись, - інколи можна нашкребти на загальне уявлення про подію. Тільки, боюся, таких фанатів навіть серед активних громадян обмаль, тим легше полізти в інтернет і подивитись на кількох новинних сайтах вичерпну інформацію.
Або, наприклад, інформаційний супровід кампанії з демонстративного (щоб не сказати «показушного») очищення лав, яку розпочав в останній місяць Кабінет Міністрів. У переважній більшості випадків у теленовинах факт звільнення чергового віце-прем’єра, міністра або заступника подавався або двома словами, або ж двома словами + коментар Азарова чи Януковича. Святее право звільнених прокоментувати, пояснити причини, відповісти на звинувачення, як правило, ігнорувалось. Можна було б спробувати виправдати журналістів тим, що «вичищеним» урядовцям не хотілося спілкуватись із пресою, але для таких випадків є чудове формулювання – «від коментарів відмовився». Воно знімає відповідальність за відсутність коментарів із журналістів і покладає її на того, хто від страху, малодушності або інших не найкращих людських якостей боїться подивитись камері в об’єктив.
Але ніхто ні від чого явно не відмовлявся. В інших ЗМІ, зокрема в інтернеті та повідомленнях інформаційних агентств, було достатньо і коментарів звільнених, і зловтіхи опозиції, і експертних припущень щодо причин та можливих наслідків кадрових чисток, навіть прогнозів щодо імовірної вересневої гекатомби цілого уряду Азарова... Але нова парадигма теленовин вочевидь передбачає, що звільнення посадовця має коментувати лише той, хто його звільнив.
Або ще: новини для тих, хтослабує на амнезію. У День Конституції Віктор Федорович заявляє, - і новини це вдячно ретранслюють, - що, мовляв, основний закон необхідно змінити, оскільки під час Помаранчевої революції до нього були поспіхом внесені необдумані зміни. Тут би журналістам запитати – а хто ж ці зміни, скажіть, коли ваша ласка, вносив? Хто голосував, підносячи догори по дві руки та ще й ногу на додачу? Чия була умова – політреформа в обмін на переголосування другого туру? Але вони не тільки не запитують, але й не намагаються нагадати, за яких обставин була спершу проштовхнута у першому читанні, а потім і ухвалена політреформа 2004-го. Дозволяючи безпам’ятним телеглядачам угадати самотужки, хто ж це такий нетямущий, - напевно, «помаранчеві», раз під час Помаранчевої революції, - вніс до Конституції такі непродумані зміни.
Чи становлять такі новини справжню загрозу? Чи їхнє маніпулювання фактами може мати наслідком справжнє маніпулювання громадянською думкою, вподобаннями, намірами й діями людей? Можливо, як трохи зберуться, скоординуються між собою, опиняться під контролем когось настільки ж злодійськи талановитого, як диригенти системи цензури «темників» у першій половині 2000-х, у них щось і вийде. Поки що маніпулятивний і дезінформаційний потенціал цих новин близький до нуля. Як, утім, й інформаційний. Тому великої шкоди громадянській свідомості місяць-другий без телевізора не завдасть.
До речі, що характерно: ініціатива моїх знайомих була проголошена якраз на завершення чемпіонату світу з футболу. До того пропозиція відмовитись від телевізора була вочевидь приречена на провал. Тож не перекладаймо на невинний ящик відповідальність за недосконалість і непрофесіоналізм праці конкретних людей. Краще - пильнуймо кишені.
