Політик і мудрець
Адже у правлячої коаліції була більшість голосів, для того щоб обрати свого кандидата на цю посаду. У результаті так і сталося. Проте вибори були серйозним випробуванням як для федерального канцлера Ангели Меркель, так і для всієї правлячої коаліції. І продемонстрували, що демократія – не формальне поняття для однієї з найважливіших країн Європейського Союзу.
Правляча коаліція – християнські демократи й вільні демократи – висунули на президентську посаду відомого політика, голову уряду землі Нижня Саксонія Крістіана Вульфа. Пан Вульф завжди вважався одним з найбільш перспективних політиків у ХДС (Ангелі Меркель навіть дорікали, що, висуваючи його на посаду президента, вона позбувається небезпечного в найближчому майбутньому конкурента). Однак політичний авторитет – ще не популярність у суспільстві. Тож коли опозиція висунула своїм кандидатом відомого громадського діяча, колишнього правозахисника часів НДР Йоахіма Гаука, то серед його прихильників були й представники правлячих партій.
Той, хто спостерігав за виборами президента Німеччини, не міг не помітити, як відрізняються ці два кандидати. Вульф – взірцевий блискучий політик. Гаук – благородний сивочолий мудрець. І не дивно, адже він був священиком у Ростоку аж два десятиріччя епохи Еріха Хонеккера і не йшов на компроміси з режимом, активно боровся проти порушення прав людини. У 1990 році саме Гаук очолив відомство, що відповідає за архіви МДБ НДР. Для того щоб бути відповідальним за папери «Штазі», потрібні були і витримка, і високий рівень моралі. Гаук виявився на висоті цих завдань.
Тож чи варто дивуватися, що не тільки німецьке суспільство, а й багато хто із представників політичного істеблішменту Німеччини хотіли бачити президентом своєї країни саме Гаука? Адже президент – постать насамперед представницька, значення посади посилюється саме тоді, коли глава держави має неабиякий політичний і моральний авторитет. Можна навести для порівняння приклад Ізраїлю. Хто є президентом цієї країни, не знали у світі протягом багатьох десятиріч. Навіть поважні гості на офіційних прийомах зупинялися перед портретом глави держави і ледь не запитували у господарів, хто це. І тільки коли президентом Ізраїлю було обрано ветерана політичних змагань Шимона Переса, спостерігачі побачили, що у глави близькосхідної держави можуть бути важливі функції – і моральні, і дипломатичні.
Багато хто в Німеччині саме такі надії покладав на обрання Гаука. Тим більш це стало актуальним, адже вибори президента проводилися достроково, після несподіваної відставки Хорста Келера, якого громадськість і ЗМІ звинуватили у невластивих для глави держави заявах. Тож ішлося не просто про вибори президента, а про повернення важливій посаді адекватного авторитета.
Для Ангели Меркель ця громадська підтримка Гаука стала неприємним випробуванням. ХДС не хотів боротися із шанованою людиною. З другого боку, нещодавно правляча коаліція вже втратила більшість у верхній палаті парламенту. Поразка на президентських виборах узагалі мала б поставити під сумнів її існування та призвести до позачергових парламентських виборів. А ці вибори могли б закінчитися втратою влади: популярність коаліційних партнерів
ХДС/ХСС, вільних демократів є вкрай низькою. Соціологічні опитування свідчать, що зараз вони взагалі можуть не потрапити до парламенту. І це стало б для кабінету Меркель справжньою катастрофою.
Тому правлячій коаліції довелося пережити кілька важких годин у парламенті. Вульф переміг лише у третьому турі, коли для обрання була потрібна проста більшість голосів, – і в коаліції вона знайшлася. Однак його суперника також вітали гучними оплесками – постать Гаука залишається для німців важливим стандартом людської гідності та моральної сили. Можливо, це є навіть більш важливим, ніж президентська посада. Можливо, це президентська посада потребує таких людей, а не вони – її. І, можливо, після цих виборів до висунення кандидатів на посаду президента ставитимуться саме як до громадської акції всі політичні сили Німеччини...
