Колесо фортуни
Відтоді, як ця пара політиків зійшлася на владному олімпі, прорахунки першого ставали удачею другої. Зняв Ющенко у 2005-му Тимошенко з прем’єрства – фани Юлії Володимирівни отримали велику стражденницю. (Вона ж бо тільки почала працювати... Хотіла змін, але їй не дали їх втілити...) У 2006-му, підписуючи з Януковичем Універсал національної єдності, Ющенко від душі поглумився над власним рейтингом. А друга його політична половинка лишилася у незаплямованих білих шатах. Байдуже, що БЮТ та ПР самі неодноразово намагалися налагодити співпрацю, а влітку минулого року мало не утворили широку коаліцію. В анамнезі виборця Тимошенко «ширка» все одно не затрималась (принаймні як доконана дія). А от виборець Ющенка відверто засмутився.
А знамените засідання у Ющенка, коли той накричав на Тимошенко, назвавши тоді вже екс-прем’єра «демагогом»? Преса винесла у заголовки новин, що Тимошенко «мало не плакала», – ці непролиті сльози засяяли діамантами у короні її великомучеництва. Зрештою, коли Юлія Володимирівна вдруге очолила уряд, все її перебування біля керма супроводжувалося більшими або меншими нападками Ющенка, від чого можна було виснувати хлопським розумом, що «Вона» таки справді працює, а «Він» тільки дрібно їй шкодить. Аж ось сталася зміна парадигми: тандем щирих ворогів розпався – Ющенко пішов із посади Президента, прихопивши із собою Юлине везіння.
Нині як не розвивалися б події, Тимошенко не матиме з них користі. Залишиться вона «опозиційним» прем’єром при президенті Януковичу – погано. (Попереду – традиційна західноукраїнська повінь, падіння гривні, подорожчання цукру, бензину et cetera – негаразди розбалансованої економіки підуть «пучком», причому зваляться вони саме на голову чільника уряду). Наважитись на коаліцію з ПР (якщо таке можливо) – ще гірше. Цим свій рейтинг Тимошенко доб’є – Західна Україна й так неохоче голосувала за ЮВТ у першому турі, а відтак подібного кроку вже не пробачить. Дочекається дострокових парламентських виборів – втратить частину фракції, адже стільки парламентарів, скільки у Тимошенко зараз, їй до Ради вже не провести.
Звісно, Янукович і Партія регіонів перебувають також не у найкращому становищі. Наразі обіцянка відставити Тимошенко одним кавалерійським наскоком лишається невиконаною. За два пленарні тижні, що минули від другого туру президентських виборів, регіони не довели до логічного фіналу торги з НУНС і не переформатували коаліцію. Доля існуючої більшості є невизначеною: чи то «пацієнт живий», чи то «пацієнт мертвий». Урочисте проголошення вироку діючої коаліції відкладене до перших чисел березня – коли Рада збереться знову після тижневої перерви. Але навіть якщо розпадеться стара коаліція, не факт, що буде сформована нова і що ця сама нова більшість виявиться настільки гармонійною і мудрою, що без зайвих ексцесів відставить Тимошенко та консолідовано знайде їй заміну.
Але Януковичу не звикати до ударів долі. Він уже був одного разу «недопрезидентом» і двічі – відставленим прем’єром. Пробуксовка з парламентськими домовленостями, яка не дає йому повною мірою відчути смак перемоги, не так разюче впадає у вічі, як той клінч, у який увійшла Тимошенко. Вона захищається, як може: зокрема, й шляхом оскарження виборів у Вищому адмінсуді. Коли ми готували цей номер до друку, суд тільки розпочався, й БЮТівці були цілком задоволені перебігом процесу. Адже служителі Феміди «цілком коректно» реагували на клопотання сторони заявника, відмовивши Тимошенко лише у прямій трансляції слухань. Тож цілком можливо, що суд закінчиться на користь позивача і навіть призначить «третій тур» президентських перегонів.
Але колесо фортуни, одноразово зрадивши накатану колію, навряд чи повернеться до неї знову. Швидше за все, воно скрипітиме у протилежному напрямку. Хоча хтозна...
