Перспективы пересмотра украино-российских газовых контрактов
5 марта в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «Перспективы пересмотра украино-российских газовых контрактов, судьба украинской газотранспортной системы и НАК« Нафтогаз Украины».
В пресс-конференции приняли участие:
- эксперт по энергетическим вопросам Центра Разумкова Владимир Омельченко;
- председатель правления Альянса «Новая энергия Украины» Валерий Боровик.
«Главред»: Сьогодні Президент України Віктор Янукович відбув з офіційним візитом до Москви. Одним із питань обговорення буде питання нашої газотранспортної системи, питання україно-російських газових контрактів і т.і. Як ви вважаєте, чого можна чекати від цих переговорів? Чи можливо, взагалі, переглянути ці контракти?
Володимир Омельченко: Це перша поїздка і пробний камінь в українсько-російських відносинах. По результатах цієї поїздки вже стануть зрозумілими вектори подальшої зовнішньополітичної ситуації, взаємодії України і Росії.
Що стосується газотранспортного консорціуму, мені здається, що це питання поки що є надзвичайно сирим, неопрацьованим, і навряд чи українська сторона висуне якусь конкретну пропозицію. Хоча всім відомо, що є закон «Про трубопровідний транспорт», зокрема, стаття 7 фактично забороняє здійснювати будь-які дії з майном газотранспортної системи України, чи то приватизація, передача в управління, в оренду, в користування і т.д. Тому на сьогодні це можуть бути розмови тільки на рівні ідей, але правового поля для цього абсолютно немає.
Перейдемо до питання перспектив перегляду контрактів, які зараз існують. Безумовно, що ці контракти є невигідними для України. За моїми розрахунками, базова ціна завищена десь на 40-50 доларів за тисячу кубічних метрів. Але ми знаємо, що в останній час «Газпром» серйозно почав втрачати частку ринку природного газу в Європейському Союзі, і для того, щоб зберегти свої позиції, вимушений був піти на якісь компроміси і на певні поступки своїм провідним партнерам. Це, в першу чергу, компанії «Э.ОН Рургаз АГ», «Газ де Франс-Суэц» і компанія «Ені». Мається на увазі, щоб ці контракти дещо переглянути і, можливо, закуповувати природний газ не тільки за довгостроковими контрактами, а створити можливість закуповувати десь до 15% газу на спотовому ринку. А ми знаємо, що на спотовому ринку ціна зараз десь 170-180 доларів, тоді коли ціна природного газу, наприклад, для Німеччини становить зараз близько 280 доларів. Тобто приблизно 100 доларів від цього можна виграти.
Мені буде абсолютно не зрозуміло, якщо «Газпром» і взагалі російська влада не захоче переглянути контракти з Україною. Якщо буде така ситуація, що Росія не забажає їх переглядати, фактично вона подасть сигнал для України, що вона не бажає змінювати і поліпшувати загальнополітичний клімат між Україною і Росією. Ми знаємо, що між Росією і Україною існує дуже багато невирішених питань. Це і питання Чорноморського флоту, це і різні торгові питання, інвестиційні і т.д.
Безумовно, Росія може впертися і сказати: ці договори нам вигідні, ми заробляємо на Україні додаткові гроші і ми не хочемо їх переглядати. Росія може піти цим шляхом, це не виключено. Але мені здається, що цей шлях в українсько-російських відносинах є тупиковим, він не дозволить розморозити погані відносини, які були створені в попередній період. Мені здається, що тут все ж таки потрібно розраховувати на мудрість російського керівництва і на певні домовленості. Україна ж не вимагає якихось поблажок, вона готова оплачувати природний газ за тими цінами, які зараз існують в Європі.
На мою думку, треба піти тим же шляхом, яким пішли європейські країни. Тобто дійсно зменшити базову ціну, яка є в Європі. Ми знаємо, що Україна - один із найбільших споживачів російського газу. Росія в принципі зацікавлена тримати цей ринок, а не втрачати його.
І мені здається, що в змінених контрактах обов’язково потрібно передбачити можливість закупівлі природного газу по спотових контрактах. Це дуже важлива річ, тому що це, по-перше, дасть можливість Україні більш гнучко реагувати на цінову кон’юнктуру, і дасть також можливість отримувати природний газ з інших джерел. Зараз цими контрактами ми фактично зв’язані по руках і ногах.
Мені здається, що в першу чергу потрібно домагатися перегляду цих контрактів без того, щоб надавати якісь преференції для газотранспортного консорціуму. Хоча в принципі можна відкрити шлях для обговорення цього питання на ідеологічному рівні, але правового поля для цього немає.
Валерій Боровик: Давайте почнемо з газових контрактів. Сьогодні новообраний Президент Віктор Янукович в Москві. Він буде піднімати цю тему, незважаючи на те, що керівництво «Газпрому» заявило, що газові контракти, підписані минулого року, їх повністю влаштовують, і вони б не хотіли їх змінювати. Звісно, вони б не хотіли їх змінювати, тому що цей контракт найбільш невигідний за всю історію незалежності України. Але не можна сказати, що попередній уряд, який ще діє, зробив найгіршу справу, тому що будь-який уряд, який приходив за цей час, підписував гірший контракт, ніж попередній. З кожним приходом нового прем’єра, нового міністра або голови НАКу, який курував нафтогазовим блоком, ми бачили для України гірший контракт, ніж попередній. На жаль, щось відбувається з посадовцями, коли вони їдуть в Москву підписувати чіткі домовленості.
Наскільки реальна зміна контрактів? Це буде залежати від декількох факторів. Фактор перший – це чітка, серйозна і виважена позиція декількох гілок влади в Україні. У нас за останній час не було злагодженої чіткої позиції. Які результати ми маємо на сьогоднішній день? У нас одна з найвищих цін в Європі, незважаючи на те, що у нас майже не існує плеча доставки, ми знаходимося зовсім поруч. Росія відсікла нас від ресурсних ринків Середньої Азії. У нас був прямий контракт з Туркменістаном, у нас був контракт з РАО «Газпром» на транспортування цього природного газу в об’ємі 30 мільярдів кубометрів до України. Ми його просто віддали компанії, яку на той час мало хто знав. Більше того, керівництво Туркменістану дізналося про те, що віддали цей ресурс, із засобів масової інформації. Тобто тодішнє керівництво нафтогазового комплексу України навіть не попередило наших партнерів, з якими у нас були контракти, що ми цей ресурс віддаємо іншій компанії. На сьогоднішній день одна з головних функцій «РосУкрЕнерго» – відсікти Україну від ресурсної бази Середньої Азії - була виконана.
На сьогоднішній день увійти на ресурсний ринок Середньої Азії фактично неможливо. Зараз ринок Туркменістану відкрився для серйозних інвестицій. Біля 10 мільярдів доларів з Об’єднаних Арабських Еміратів, біля двох мільярдів доларів на будівництво двох заводів по переробці і складуванню сірки. Туди йде «Shell», там уже сидить і видобуває «Dragon Oil», «Петрофак», «Петронас», там зараз стоїть черга. На сьогоднішній день з позиціями України, з позиціями НАК «Нафтогазу», в якого на сьогоднішній день немає грошей на входження на цей ринок і для серйозного видобутку, немає ніяких серйозних перспектив для того, щоб увійти на цей ринок. В цьому контексті діючому президенту буде дуже важко домовлятися з Росією, яка вже має підписаний контракт. Потрібні будуть дуже серйозні аргументи, щоб його змінити.
Ще один момент. Об’єднали співвідношення ціни транспортування природного газу на Європу із ціною постачання природного газу в Україну. Я вважаю, що це різні показники. Що потрібно робити з цією ситуацією? Це дуже просто. Ми підписали спільну заяву з Європейською комісією, з потенційними зацікавленими інвесторами, які хочуть інвестувати в газотранспортну систему України. Що треба робити? Просто взяти цю декларацію і почати виконувати. Найголовніші пункти: створити незалежну компанію, яка не буде підпорядкована державним структурам, а тільки комерційній і економічній ситуації в України і Європі по транспортуванню природного газу в Європу; створити діючі тарифи, змінити і підняти їх до ринкових цін по транспортуванню природного газу.
Виходячи навіть за рамки цього меморандуму, хочу сказати, що потрібно користуватися своїм майже монопольним становищем по транспортуванню природного газу. В Туреччині ніхто не може просто протранспортувати природний газ і заплатити якісь копійки цій країні. Туреччина сама купує на своєму кордоні і продає. Не хочете? Возіть літаками. В нас такої жорсткої позиції не було. Ми не користуємося своїм монопольним становищем, якого через декілька років не буде.
Ми на цьому монопольному становищі могли б заробити, незважаючи на позицію Росії. Зважаючи тільки на позицію українських національних інтересів, і навіть ділячи надвоє позицію наших європейських партнерів. Європейці, коли справа доходить до захисту їхніх національних інтересів, мало рахуються чи то із Сполученими Штатами, чи то навіть із сусідами по Європейському Союзу. Ми починаємо загравати з одними, з іншим, і врешті-решт ми у великому збитку, не компенсуємо підвищення цін, бо при цьому транспортування залишається на тому ж рівні.
Маршрути будуть побудовані в будь-якому випадку. На сьогодні «Північний потік» нас не сильно стосується, тому що він з нових джерел енергопостачання. А от «Південний потік» досить серйозно відбере ресурсну базу по транспортуванню природного газу через Україну. Тому цим потрібно користуватися зараз, поки фактично весь газ іде через Україну.
Ще один момент – це можливість реекспорту. Ми не зможемо зробити таку жорстку позицію, яку зробила Туреччина, яка дешево закуповує азербайджанський газ і дорого продає Росії. Але якийсь ресурс реекспорту на Європу - це питання потрібно ставити. Потрібно використовувати ті важелі, які у нас є сьогодні.
Говорять про залучення «Газпрому» до реконструкції газотранспортної системи - я особисто не проти. Але це повинно бути досить чітко і прагматично. Давайте подивимося на ресурсну базу «Газпрому». Капіталізація «Газпрому» впала на 60-70% на протязі минулих двох років. Штокманівську ресурсну базу, яка є найбільшою, як розповідають в Росії, нема за що розвивати. У «Газпрому» на сьогоднішній день немає реальних коштів навіть розвивати ресурсну базу, яка є в Росії. Де є кошти? Кошти є на міжнародних ринках. Дійсно, в банках є кошти, вони просто не дають.
Що таке реконструкція газотранспортної системи? Це класний бізнес. Якби уряд разом із Адміністрацією Президента при підтримці Верховної Ради зробили прозору, чітку, красиву пропозицію по реконструкції газотранспортної системи, тут стояла б черга. Я вас точно в у цьому запевняю, дивлячись на ринок Ашхабаду. Там коли проходить тендер - він більш відкритий, ніж в Україні - по будівництву нових транспортних потужностей, приходять найсильніші компанії світу і стоять в черзі. Ви скажете, що там є кошти, але на сьогодні там немає великих коштів, щоб робити газотранспортну систему. Інвестор туди йде, тому що є зрозумілість дій влади, зрозумілість підходу дій влади.
Володимир Омельченко: Я хотів би додати, що основне питання для України все ж таки залишається невирішеним. В Україні до цього часу немає жодної законодавчої бази взагалі щодо газового ринку. Ми працюємо на газовому ринку без законодавчого забезпечення.
Ті шість проектів, які зараз підготовлені, є доволі «сирі», слабкі і поки що не відповідають тим вимогам, які до них пред’являє Євросоюз. Мені здається, що потрібно розробити закон про функціонування газового ринку з метою його реформування. Тому що без реформування газового ринку на європейських засадах, як це передбачено Брюссельською декларацією, жодних зрушень у нафтогазовому комплексі, мені здається, очікувати неможливо.
Що стосується газотранспортного консорціуму – мені здається, що в принципі при нормальному управлінні ГТС України, якщо «Укртрансгаз» буде самостійною структурою, буде самостійно розпоряджатися своїми коштами, то він здатен генерувати понад 3-3,5 млрд. доларів щорічно. Цих коштів достатньо для того, щоб підтримувати і займатись модернізацією і реконструкцією самостійно – без жодних інвесторів. Просто тут питання управління.
Чому вона не реконструюється? Не тому, що грошей не вистачає. Грошей вистачає, просто вони використовуються неправильно внаслідок поганого управління. Тому тільки за рахунок налагодження кращого управління ГТС і використання коштів за призначенням Україна здатна самостійно розвивати свою газотранспортну систему.
Що стосується ілюзій – мені здається, консультанти ввели в оману пана Януковича, коли він сказав: якщо Україна запропонує газотранспортний консорціум, то, нібито, 200 млрд. кубометрів ми зможемо перекачувати крізь неї. Мені здається, що це ілюзія, тому що ми знаємо, що споруджується Північний потік, Південний потік, які відберуть значні частки природного газу з української ГТС. По-друге, ми знаємо Енергетичну стратегію Росії до 2010 року, де чітко сказано, що основним завданням є диверсифікація маршрутів поставок російського газу на територію Європи. Це стратегія зменшення залежності від суміжних країн. Тому розраховувати на те, що Росія буде нарощувати обсяги перекачування газу через територію України, навіть якщо вона буде запрошена до газотранспортного консорціуму – це ілюзія.
Що стосується ставок на транзит. Деякі фахівці, насамперед, пан Тігіпко, заявляють, що якщо ми запропонуємо Росії газотранспортний консорціум, тоді, начебто, будуть підвищені ставки за транзит природного газу. Але ми бачимо на досвіді Польщі, що «Газпром» абсолютно не зацікавлений в тому, щоб підвищувати ставку за транзит. Навпаки, він намагається, щоб вона була якомога меншою, тому що заробіток у «Газпрому» не від того, що високі ставки за транзит, а чим менші ставки за транзит, тим більший в нього дохід від продажу природного газу.
Тому мені здається, це ілюзія – що будуть збільшені обсяги природного газу в разі створення газотранспортного консорціуму і будуть збільшені тарифні ставки.
Валерій Боровик: Яке збільшення обсягів транспортування? Подивіться, по всіх прогнозах сьогодні в Європі і світі є профіцит газу – завдяки кризі на сьогоднішній день немає проблем з закупівлею газу. Звісно, це давить і на спотовий ринок, на якому на сьогоднішній день ціни нижчі, ніж на ф’ючерсних контрактах.
На сьогодні не буде потреби в такому об’ємі транспортування природного газу навіть в обсязі 120 мільярдів, які потенційно може транспортувати наша система. Дай Бог хоча б завантажити цю систему хоча б у найближчі роки. Збільшення транспортних можливостей не потрібне.
Володимир Омельченко: Мало того, що не потрібно Росії – це ще й суперечить її стратегії по транзиту.
«Главред»: Залишилося іще одне питання нашої прес-конференції. Нещодавно пішло у відставку керівництво НАК «Нафтогаз України». Яка доля очікує цю компанію?
Володимир Омельченко: Не має значення, хто буде керівником НАК «Нафтогазу». Ми знаємо, що вже 8 або 9 керівників вже було змінено за 12 років існування «Нафтогазу". Я знаю цю ситуацію, тому що я працював з самого початку створення НАК «Нафтогаз», працював там понад п’яти років. І можу сказати, що від керівників «Нафтогазу" нічого не залежить – вони виконують функції, особливо останнім часом, касирів для Кабміну: рахують кошти, кажуть їм перевести гроші – вони переводять, з ким підписувати контракти…
Треба змінювати всю систему принципову управління газовим комплексом України – і видобутком, і транспортом, і реалізацією природного газу. Тобто приймати нормальний закон, реформувати всю галузь. Якщо цього не буде, скільки б ви не змінювали керівництво, це ні до чого не приведе, хоча зрозуміло, що деяким урядовцям завжди було вигідно тримати цю компанію на «ручному управлінні», щоб займатися перетоком фінансових потоків як кому заманеться.
Валерій Боровик: Дійсно, керівництво НАК «Нафтогаз України» за декілька минулих років стало просто виконавцем стратегічної волі уряду – чи то прем’єра, чи то міністра енергетики, чи то президента, як це було після Помаранчевою революції.
Тому на сьогоднішній день це електричний стілець. Мало того, посада керівника НАК «Нафтогазу» вже навіть не дає того економічного ефекту, тому що зверху надаються вказівки, куди, як і скільки перераховувати. Головні потоки і кошти були через «Укртрансгаз». Знаю ці тендерні документи, це були великі заробітки. Але сьогодні ці потоки вже навіть не йдуть через керівництво НАК «Нафтогаз України». Думаю, що все буде залежати від того, яка стратегічна політика буде обрана прем’єр-міністром, міністром енергетики і головою «Нафтогазу». Дай Бог, щоб вони не довели НАК до банкрутства.
Володимир Омельченко: Щодо банкрутства НАК «Нафтобазу". Він давно банкрут, але я такий вислів: він надто великий, щоб збанкрутувати.
«Главред»: Який ваш прогноз щодо ціни на газ для населення та для підприємств?
Володимир Омельченко: Ми знаємо останню заяву Продана, що ціни на цей рік не будуть змінюватись, тому що, начебто, закачаний дешевий газ у сховища. Але він був такий дешевий, що за рахунок цього дешевого газу «Нафтогаз» в минулому році накопичив рекордні борги.
Ця дешевизна дуже дорого обходиться всій державі.
Я думаю, безумовно, треба підвищувати ціни для населення, але це треба робити програмно. Треба розробити план. В 1998 році ми підписали спільну заяву із Світовим банком, яка передбачала поступове доведення цін на природній газ до ринкового рівня. Зокрема, передбачалося підвищення цін на газ власного видобутку до ринкового рівня. Але це не було зроблено, тому що наше населення бідне, зараз криза… Мені здається, проблему потрібно вирішувати, але все ж таки зважати на те, що треба передбачити механізм компенсації коштів для малозабезпечених категорій громадян.
На мій погляд, поки громадяни не стануть більш заможними, цю проблему буде дуже важко вирішити, тому що тільки завдяки енергетичному комплексу, без серйозних економічних реформ і підйому всієї економіки України, це питання вирішене не буде.
Валерій Боровик: На мою думку, була велика хитрість, коли уряд брав кредит МВФ. Три-чотири місяці тому уряд передбачив підвищення ціни на газ для населення на 20%. І що з цього зробилося? Профспілки подали в суд, виграли суд, і НКРЄ відмінив свою постанову.
Це не говорить про те, що у нас суперсильні профспілки. Це говорить про те, що уряд знав про це і не попрацював з ними на достойному рівні, щоб виконати своє зобов’язання.
Чи буде підвищення? Це буде залежати від того, який буде прем’єр і яка буде воля президента. Якщо прем’єр буде прагматик, якщо він почне дійсно не говорити слова «енергозбереження», «енергоефективність», а робити це – то потрібно піднімати ціну на газ для населення, робити жорсткі кроки, тому що Україна йде до банкрутства. При таких цінах на енергоносії на зовнішніх ринках для України, при таких цінах на енергоносії, які може дозволити собі лише країна, в якої великі ресурси – при таких цінах Україна потихеньку йде до дефолту.
Жорсткі зміни потрібно робити. Якщо буде стабільність влади, президент з прем’єр-міністром будуть вимушені робити ці кроки.
Читатель сайта «Главред» Дмитрий: В связи с тем, что в некоторых интернет сайтах было высказано предположение о том, что Янукович намеревается воссоздать известную структуру «РосУкрЭнерго», возник вопрос. Кто из окружения Януковича имеет отношение к «РосУкрЭнерго»?
Валерій Боровик: Є група депутатів від Партії регіонів в групі Фірташа. Зараз партнер пан Льовочкін є керівником Адміністрації Президента. Також є колишній міністр палива та енергетики - пан Юрій Бойко, при ньому розширилася діяльність «РосУкрЕнерго». Тобто є група, яка проштовхує діяльність «РосУкрЕнерго». До чого це призведе? Якщо «РосУкрЕнерго» в тому обсязі повернеться зараз на український ринок і в діяльність між Україною і Росією, то я дуже здивуюся, тому що це буде шито білими нитками. Я думаю вже пройшов час таких структур, які під прицілом і західних фінансових організацій, і урядів і т.д. На сьогоднішній день «РосУкрЕнерго» і представники, які стоять за «РосУкрЕнерго», майже витіснені з азійських країн, тому що вони теж «нос по ветру держат». Хоча це велике лоббі Партії регіонів, і воно буде проводити свою політику, але я думаю, вже не такими прямолінійними методами, як це було раніше.
Читатель сайта «Главред» дядя: Какую выгоду мы получим от газотранспортного консорциума, насколько вырастут доходы Нафтогаза, и когда мы уже начнём разрабатывать шельф на Черном море! Тимошенко заявляла, что якобы с шельфа на черном море можно выкачивать нефть из половины земного шара. Кто-нибудь объяснит поподробнее эту ситуацию. Очень интересно?
Валерій Боровик: Мовою оригіналу: шельф на Черном море мы начнем разрабатывать, я думаю, тогда, когда закончатся все судебные слушания или досудебные договоренности с компанией «Ванко». До четкого решения данный вопрос заблокирован. То есть будет неправильно, не разобравшись с тем тендером, который был красиво проведен, начинать другой. Это по тому участку. А он очень большой. С тем рынком энергетических ресурсов, который есть в мире на сегодняшний день, такие вложения может себе позволить не каждая компания.
По поводу роста доходов «Нафтогаза». Я бы не хотел, чтобы доходы НАК «Нафтогаз Украины» росли. Если делать консорциум под реконструкцию газотранспортной системы, НАК надо выделять от всех долгов и тех финансовых топоров, которые висят над НАК «Нафтогаз», специально созданных действующей властью и той, которая ушла, из-за непаритетности цен на входящий товар, то есть газ, и выходящий товар на внутреннем рынке. Поэтому нужно специально создавать отдельную структуру или же отсоединять ее от НАК «Нафтогаз Украины», может быть, на базе «Укртрансгаза». Я бы вообще отдельно сделал, что прописано в совместном заявлении. Необходимо просто исполнять решения, которые есть. Нужно создать отдельную структуру, которая будет прибыльно работать с участием учредителя - НАК или государства, - но отдельно от НАК. Деньги должны идти в бюджет, а менеджмент должен быть совершенно прозрачный, ясный и европейский.
