Приватизация украинской ГТС: риски и перспективы

«Главред», 19.11.09 // 18:20
Стенограмма пресс-конференции

20 ноября в «Главреде» состоялась пресс-конференция председателя правления Альянса «Новая энергия Украины» Валерия Боровика на тему: «Приватизация украинской ГТС: риски и перспективы».


«Главред»: Чи варто приватизовувати українську ГТС?


Валерій Боровик: Для початку, я б хотів навести деякі короткі дані про предмет обговорення.

Газотранспортна система включає 37 тисяч квадратних кілометрів газопроводу високого тиску, 72 компресорні станції, 112 компресорних цехів.

Загальна потужність 5600 MW.

13 сховищ газу з активним об’ємом більше, ніж 30 мільярдів кубометрів.

Пропускна спроможність системи на вході становить 290 мільярдів кубометрів на рік, на виході - 175 мільярдів кубометрів на рік. В тому числі, до Європи - 140 мільярдів кубометрів на рік.

Хочеться навести деякі цифри, які, можливо, десь проходили, а десь не проходили, і це буде цікаво тим, хто їх не знає:

Фактично, основна частина ГТС була побудована на межі 1970-80-х років. На сьогодні близько 90% цієї газотранспортної стреми, яка у нас є, експлуатується терміном до 30-ти років, а практично половина працює менше 20-ти років.

Середній вік газопроводів складає 22 роки.

Фактично, ми вже працюємо на межі технологічної можливості ГТС, аналогів якої в світі досить мало.

Біля 8% транзитних газопроводів експлуатуються більше 30 років.

Біля 39% газопроводів транспортують газ протягом 20-30 років.

Біля 48% газопроводів експлуатується 10-20 років.

Лише 5% транзитних газопроводів експлуатуються менше 10-ти років.

Це цифри, які показують фактичний стан газотранспортної системи на сьогоднішній день.

Ще такі дані вже по технологічним аспектам:

Близько 1% газоперекачуючих агрегатів, на які припадає 0,5% встановленої потужності транзитної мережі, експлуатується біля 30 років.

49% газоперекачуючих агрегатів, на які припадає більше 40% встановленої потужності, експлуатуються 20-30 років.

Близько 46% газоперекачуючих агрегатів, на які припадає 53% встановленої потужності, - від 10 до майже 20-ти років.

Лише 4% агрегатів - це більш-менш нові, на які припадає лише 6% встановленої потужності всіх газоперекачуючих агрегатів транспортної мережі, експлуатуються менше 10-ти років.

Це такі технологічні дані предмету обговорення.

Тепер юридичний аспект. Який на сьогоднішній день статус-кво газотранспортної системи? Це не власність компанії чи то інших структур, це - власність держави, яка передана в експлуатацію дочірній компанії «Укрантрансгаз» і НАК «Нафтогаз України». Якщо говорити про саму можливість приватизації, то це досить складний процес. Яким чином? Через спеціальний законодавчий акт, через внесення в план приватизації, який потім вже буде реалізовувати Фонд державного майна. Тобто, більшість у Верховній Раді повинна прийняти рішення про початок процедури приватизації, потім внести у календарний, план приватизації і т.д.

Давайте реально подивимося на ситуацію сьогоднішнього часу в Україні. Фактично, ми знаходимося в період передвиборних, я б навіть сказав, катаклізмів і політичної нестабільності. Давайте розкладемо по термінах саму реальну можливість прийняття рішення про приватизацію. Фактично, на початку наступного року ми оберемо нового президента, після цього, десь на протязі року буде певна «прирізка» нового президента з можливим переформатуванням більшості у Верховній Раді і т.д. Після цього пройде рік – вибори Верховної Ради. Що це значить по політичній ситуації? Це форматування більшості, призначення прем’єр-міністра. Знову вибори, знову переформатування більшості, знову призначення нового прем’єр-міністра. Тобто, фактично, давайте говорити, що раніше, ніж через три роки, навіть якщо хтось дуже сильно лобіював це питання, на протязі двох років це неможливо. Я б сказав, що якщо і буде таке рішення, то це в розрізі двох-п’яти років, не раніше.

Якими формами можлива приватизація такого великого економіко-утворюючого об’єкту? Це продаж пакету акцій, як це було зроблено в Чехії, Болгарії, Словаччині. В яком у розмірі продаж пакету акцій? На яких засадах продаж пакету акцій? Які умови приватизації будуть? Це вже буде вирішувати і Верховна Рада, технічні питання - Фонд державного майна. Звісно, цікаво було, якщо буде прийнято рішення, залишити у власності держави блокуючий контрольний пакет - 50%+1 акція.

Яким чином ще можлива приватизація? Розглянемо декілька основних варіантів. Перший - продаж пакету акцій через програму приватизації через Фонд держмайна. Другий - завуальована форма приватизації, - створення консорціуму по реконструкції і управлінню. Ви знаєте, що такі намагання були за часів минулого Президента. Ви знаєте, який спротив деяких членів Кабінету Міністрів це викликало на той час, і були відставки, якщо ви пам’ятаєте, і який це спротив викликає на сьогоднішній день, як ми знаємо, останні заяви діючого прем’єр-міністра.

Третій варіант приватизації – прихована приватизація. Яким чином вона може бути? І чи може вона бути? Ви знаєте, дуже багато є інсинуацій, особливо в пресі про те, що можлива прихована приватизація через так звані борги, тобто складення боргів: Україна перестає платити Росії, складаються борги, за ці борги забирається власність держави і т.д.

Давайте серйозно подивимося на це питання. Ви знаєте, це малоймовірна річ. Потрібно перестати на цьому аспекті спекулювати. Чому? Тому що борги на сьогоднішній день складаються між компаніями. Хоча держава і взяла на себе зобов’язання і гарантії оплати російського газу, але все рівно це не борги держави за газ - це борги конкретної компанії, якщо вони будуть. А на сьогоднішній день їх немає, а власність ГТС належить державі Україна. Потрібно, щоб держава Україна була винна чи то компанії якійсь, чи то іншій державі, це повинен бути цілий процес по такій прихованій приватизації. Тому я б тут хотів сказати: давайте зупинимо ці всі розмови про приховану приватизацію за борги, вона, фактично, неможлива. Така ситуація тільки педалюється, ніж конкретно і серйозно розглядається як можливість такої дії по відношенню до України і української ГТС.

Тепер, повертаючись до вашого запитання.

«Плюси» та «мінуси». Я міг би казати про біля десятків «плюсів» і «мінусів». Я зосереджуся на трьох «плюсах» і трьох «мінусах», на мою думку, головних, які лежать на поверхні. Декілька аспектів перед тим, як ми перейдемо до обговорення цих «плюсів». Давайте відверто скажемо, що на реконструкцію ГТС України, на її реанімацію в України на сьогоднішній день грошей немає. І у тих компаній, які експлуатують на сьогоднішній день ГТС і повинні, в принципі, заробляти на ній, на жаль, цих грошей теж немає.

По яким аспектам і чому їх немає? Тому що транзитна ставка була і є низькою. Хоча вчора прем’єр-міністр України на прес-конференції з прем’єр-міністром Росії заявила, що мільярди наступного року ми будемо заробляти на транспортуванні природного газу до Європи, але це потрібно було пробити вчора і позавчора ці заробляння мільярдів. І ще побачимо, які ми мільярди будемо заробляти.

Тому зазначимо чітко, що в України - і в компаній, які експлуатують, - грошей на реанімацію і реконструкцію ГТС в розмірі хоча б 1,5-2 мільярди доларів на сьогоднішній день немає. Дійсно, Європейською комісією був зроблений аудит, я його бачив, 5 томів, про те, що реконструкція ГТС орієнтована близько на 2,5 мільярдів. Я хочу сказати, що десь 1,5-2 мільярди на початковому етапі достатньо, і це вже потім було підписано в Меморандумі, зазначені приблизно ці цифри для того, щоб привести в порядок ГТС. І не тільки привести порядок, а і вийти на рентабельність, і не тільки вийти на рентабельність, а ще і поставити пункти вимірів і розуміти, що ми продаємо, і скільки ми продаємо. Тому що на сьогоднішній день, я вам хочу сказати, лічені люди чітко знають скільки входить газу і скільки виходить, куди він дівається в внутрішніх сітках. Ми знаємо, на сьогоднішній день підписаний Меморандум, з одного боку, Єврокомісєю, Європейським інвестиційним банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Світовим банком, Міжнародною фінансовою корпорацією про можливість реконструкції ГТС. Це два початкові аспекти до того, як я перейду до «плюсів» і «мінусів».

Які «плюси»? «Плюси» приватизації, початку приватизації по сценарію продажу пакету акцій:

1.Це надходження коштів до бюджету і початок реальної реконструкції, при тій умові, що ми продаємо стратегічному інвестору, який зацікавлений в гарній і стабільній роботі ГТС, і в зароблянні коштів на цьому. Повторюю, якщо пакети акцій ГТС перейдуть у власність стабільного і позитивного для України інвестору.

2.Диверсифікація ризиків при відмові в роботі ГТС. Ви всі чуєте, можливо, не щодня, але майже кожного тижня про те, що є побоювання про те, що ГТС в такому стані, в стані нереконструйованості може давати збої, давати відмови в роботі і т.д. При цьому, всі проблеми у збоях - це держава Україна в обличчі НАК «Нафтогаз України» і ДК «Укртрангаз». Притому, що ми продаємо якийсь пакет акцій стратегічному інвестору, ми, фактично, ділимо, диверсифікуємо ці ризики.

3.Початок реальної реконструкції ГТС, що можна закласти в умови приватизації, в умови продажу пакету акції. Але ще раз скажу, при наявності того, що це буде ефективний інвестор, який зацікавлений в роботі ГТС. Що я маю на увазі? Не секрет, що навколо України будується газопроводи. При всіх розрахунках, давайте скажемо відверто, що ці газопроводи більш політичний крок, ніж економічний. Вже, фактично, підійшов до затвердження один із потоків, так званий, «Північний потік». І тому, уряди тих країн, які раніше думали над цим проектом, на сьогоднішній день дали згоди. Ще трошки, і можна приступати до будівництва газопроводу в обхід України. Хоча, дешевше було б реконструювати ГТС, реанімувати її декілька ділянок, якщо потрібно збільшення пропускної спроможності. Хоча, на сьогоднішній день є резерви по її пропускній спроможності, і працювати з українською ГТС. Але все-таки було прийнято рішення про будівництво обхідного маршруту, і ще буде, так званий «Південний потік». Тому давайте відверто скажемо, що деякі наші партнери можуть бути не зацікавлені в постійній, гарній і стабільній роботі української ГТС при наявності інших обхідних маршрутів ГТС.


Тепер «мінуси».

1.В умовах нестабільності однозначно буде непрозорість проведення конкурсу та можливість спірного економічного ефекту для держави. Політична нестабільність буде у нас спостерігатись на протязі цих виборів. Відверто скажемо: шанси різних стратегій розвитку України на сьогоднішній день рівні. Тому політична нестабільність буде впливати на прозорість, зрозумілість і економічну ефективність результатів такої приватизації. Тому це досить серйозний «мінус», якщо ми говоримо про державу Україна, а не про конкретні компанії чи конкретні особистості, які на приватизації будуть заробляти великі капітали.

2.Втрата контролю над ГТС. Всі бачили, яким чином були приватизовані облгази. Хоча це фактично була приватизація не внутрішніх газових мереж, а офісів, приміщень, обладнання і т.д., що, можливо, закінчиться 1 січня наступного року у зв’язку із закінченням терміну оренди, але навіть там, де держава володіла в обличчі НАК «Нафтогаз України» 75% акцій +1, 50%+1 і т.д. – держава фактично не керувала цими об’єктами. Тобто той, хто приходить на маленький пакет акцій, може «домовлятись» з тими, хто володіє більшим пакетом акцій в обличчі держави, і фактично втрачається контроль над діяльністю облгазів.

В такій ситуації несильної центральної влади фактично втрачається контроль, не зважаючи на те, який пакет державних акцій продається.

3.Реальне блокування реконструкції ГТС. Чому це може бути, я вже говорив вище. Тому що, можливо, будуть будуватися два обхідних газопроводи до Європи. Чи вигідно буде тому партнеру, який у нас є на сході, транспортувати великий об’єм цією гілкою постачання природного газу до Європи, чи йому вигідніше буде загрузити інші гілки газопроводів. Це вже буде рішення того партнера, який, можливо, візьме пакет акцій. Це теж дуже серйозний ризик для України, для наповнення бюджету України, для роботи ГТС. Ризик в тому, що, можливо, буде заблокована така реконструкція.


Тепер декілька висновків.

В найближчі 2-3 роки – це мінімум – рішення про приватизацію, рішення про серйозний продаж пакету акцій по ГТС прийнято навряд чи буде. Це реальність нашої політичної і економічної ситуації, це реальність тих дій, які на сьогоднішній день ми бачимо з тих заяв, які роблять наші високопосадовці.

Не зважаючи на політичні катаклізми, я вважаю, що потрібно досить чітко і зрозуміло виконувати той Меморандум, який ми підписали за посередництва Євро комісії з міжнародними фінансовими донорами і державою Україна. Фактично Меморандум – це папірець, на якому написані побажання. Меморандум не говорить про те, що в такий-то термін це буде зроблено і такий-то відповідальний за це відповідає. Нажаль, Меморандум – це побажання, за якими повинні слідкувати дії уряду, слідкувати дії тих компаній, які зобов’язані робити такі дії. Ми на сьогоднішній день не побачили якихось серйозних поступок і дій української влади у виконанні цього Меморандуму.

Я скажу лише про один аспект. Про створення компанії, яка була б незалежна від державних структур, від НАК «Нафтогаз України» і його боргів, яка б займалась тільки транспортуванням природного газу і виробляла на цьому гроші для своєї діяльності і для держави Україна. Такої компанії немає не кажучи вже про купу інших питань, які повинна була зробити держава Україна.

Цей Меморандум потрібно виконувати, там є гарні кроки. Можна і потрібно врахувати позицію Росії при включенню по плану дій по реконструкції ГТС, але ці аспекти потрібно виконувати і рішенням уряду, і указом Президента, і рішенням РНБО призначити виконавців, відповідальність і терміни виконання. На жаль, ми цього не бачимо.

Потрібно розглядати питання про приватизацію лише після того, як ми чітко будемо знати, що інші гроші на реконструкцію ГТС ми не знайдемо. Не дай Бог, але все-таки в світі іде криза. Не дай Бог, буде дефолт України по зобов’язанням, не дай Бог, будуть серйозні катаклізми в Україні, коли сюди великі гроші не приходять. І лише тоді, коли будуть серйозні аспекти в тому, щоб не виділили Україні кошти на реконструкцію ГТС через інші методи, через інші можливості, лише тоді потрібно починати розглядати питання про можливість часткової приватизації з контролем держави більше ніж 50% ГТС. Це лише один аспект, який потрібно розглядати в контексті приватизації чи неприватизації ГТС.

Реконструкція української ГТС – це досить привабливий бізнес, за який будут боротись компанії. На сьогоднішній день не завантаженість основних гравців цього ринку досить велика. На сьогоднішній день вони шукають такі об’єкти. Таких об’єктів в світі залишилися одиниці. І тому до реконструкції і приватизації ГТС потрібно відноситись досить серйозно, досить зважено.


«Главред»: Ви розповіли про стан ГТС, а також про те, що її приватизація неможлива у найближчі роки. Ви також сказали, що гроші на реконструкцію важко знайти. Чи витримає ГТС ще 2-3 роки?


Валерій Боровик: Гроші, з одного боку, важко знайти, з іншого боку, вони є. потрібно скласти умови, щоб вони прийшли. Це досить привабливий об’єкт для багатьох серйозних компаній. Я зачитаю слова віце-прем’єр-міністра Григорія Немирі, які він сказав після підписання Меморандуму. Він заявив, що уряд України в жовтні-листопаді цього року розраховує одержати кредитні кошти у розмірі 1,5-2 мільярди доларів для модернізації ГТС. Ми повинні були їх вже сьогодні мати і починати реконструкцію.

Гроші є, гроші хочуть прийти в Україну, грошам потрібна політична стабільність і економічна захищеність. Це можна скласти і це потрібно було скласти, але ніхто на сьогоднішній день не склав.

2,5-3 роки ГТС не витримає. Дійсно, це будуть катаклізми. Збої будуть, якщо ми не почнемо у найближчий рік хоча б міняти головні компресорні станції і лінійну частину газопроводу.

РЕКЛАМА
Ответы на вопросы читателей
Загрузка...
Загрузка...
Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
РЕКЛАМА

Загрузка...
Загрузка...
Загрузка...
Завантаження...
РЕКЛАМА