Пандемія недовіри
І йдеться не лише про згортання агітаційних програм та скасування масових акцій за участі кандидатів на найвищу посаду держави. На другий план відійшли історії з розбещенням депутатами малолітніх дітей та незаконною приватизацією Януковичем дачі у Межигір’ї. Українців нині цікавлять не політичні «страшилки», а власне здоров’я і здоров’я близьких. Разом з епідемією грипу державу охопила пандемія недовіри, подолати яку політикам буде значно важче.
Кандидати в президенти можуть до безтями повторювати передвиборні мантри про індустріалізацію економіки, успіхи щодо народжуваності, неефективну владу, збільшення розмірів соціальних стандартів etc. Але все це до лампади, якщо в аптеках не можна знайти звичайних марлевих пов’язок та елементарних ліків. Українська реальність виявилася набагато жорстокішою, аніж її нам намагалися подати. Переконаний, якби лікар Євген Комаровський, який просто й доступно розповів українцям про грип, вирішив балотуватись у президенти, він мав би певний успіх у виборців. Бо впродовж останніх двох тижнів українці вкотре переконалися: їхнє життя та здоров’я залежать виключно від них самих. Вітчизняна система охорони здоров’я і влада продемонстрували: вони не здатні швидко й адекватно реагувати на серйозні виклики для суспільства. Думаю, якби в Бориспільський аеропорт зустрічати гуманітарну допомогу з медикаментами разом з Юлією Тимошенко виїхав би увесь уряд, парламент та два десятки кандидатів у президенти, це все одно не переконало б у зворотному. Оскільки жоден із тих, хто «провалив» підготовку України до епідемії грипу, свою чиновницьку посаду не залишив. І цілком зрозуміло чому – у такому разі солідарну відповідальність із ними довелося б розділити й керівникові уряду.
На цьому тлі заяви оточення Віктора Ющенка про можливість запровадження в Україні надзвичайного стану у зв’язку з епідемією грипу повернули Президенту ігрову ініціативу у виборах-2010. І хоча Віктор Андрійович категорично відкидає можливість перенесення дати президентських виборів, цілком очевидно, що саме ця людина де-юре в будь-який момент може сказати: «Стоп, гра!» і змінити хід виборчої кампанії. Звісно ж, якщо для цього в нього будуть вагомі аргументи й мотиви. Або ж – резони, наприклад, продемонструвати, що в державі є сильна рука, яка у критичний для країни момент ладна взяти на себе відповідальність. І, здається, суспільство це з розумінням сприйняло б. Оскільки ситуація з грипом укотре продемонструвала: вітчизняні політики давно вже перебувають в іншій реальності, за склом, яким нині для них слугує екран телевізора. У теплих студіях вони ладні на все, аби здобути прихильність аудиторії: давати свідчення на детекторі брехні у кримінальних справах, складати іспити з історії, аби підтвердити свої дипломи etc. Або ж взяти собі прізвище Противсіх і потім переконувати виборців у щирості своїх намірів. Однак це віртуальне політичне штукарство жодного стосунку до реальності не має. Ще один яскравий тому приклад – один із кандидатів у президенти, депутат Київради Олександр Пабат задекларував 245 грн доходу (дружина – 68 тис. грн), а в його автопарку стоять дев’ять дорогих іномарок – Maserati Spider, Subaru Impreza, Mercedes-Benz 230, Porsche Carrera, Aero-8, Citroen C6, BMW-130, Subaru Forester та Land Rover Defender. Крім того – ще дві квартири загальною площею 240 кв. м, дві земельні ділянки (14500 кв. м), два гаражі. Або ж – Віктор Янукович задекларував дохід у розмірі 4 млн 857 тис. 923,3 грн, із яких 1 млн 680 тис. 57,4 грн – матеріальна допомога. От нехай лідер «Громадського активу Києва» та голова Партії регіонів, які ратують за справедливість і рівність, розкажуть виборцям, як прожити на 245 грн на рік і де можна отримати півторамільйонну матеріальну допомогу.
Нинішнім кандидатам у президенти час уже зрозуміти, що «локшина», якою вони годують народ напередодні виборів, є не найкращим продуктом у раціоні заслаблих на грип українців. Хворі люди зазвичай доволі гостро сприймають будь-який обман і неправду. А відтак і їхній вибір у день голосування, 17 січня, для багатьох може виявитися несподіваним.
