Цена на нефтепродукты: динамика и прогнозы
12 ноября в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «Цена на нефтепродукты: динамика и прогнозы».
В пресс-конференции приняли участие:
-президент Киевского международного энергетического клуба Александр Тодийчук;
-ведущий эксперт Института биоорганической химии и нефтехимии НАН Украины Владислав Киселев.
«Главред»: Оцініть, будь ласка, сьогоднішній стан ринку нафтопродуктів. Як вплинула на нього світова фінансово-економічна криза?
Владислав Киселев: Как повлиял кризис на наш рынок? Я думаю, что, поскольку по всех остальных странах кризис существенно не влияет на этот рынок, - есть какие-то сезонные колебания, - то у нас говорить, наверное, тоже кризис не влияет на рынок нефтепродуктов.
С другой стороны, нужно посмотреть, какие обстоятельства складываются. На что мы можем влиять? У нас с вами практически нет ни одного нефтеперерабатывающего украинского завода, поэтому мы так или иначе завязаны на Россию, и в основном только на Россию.
До сих пор не удалось реализовать альтернативные источники нефти. Только сейчас Одесский НПЗ и все наши южные НПЗ мечтают о том, чтобы начать получать бакинскую нефть, а бакинская нефть хорошая, она отличается от российской нефти. Они все сейчас в основном заняты задачей, как перейти с переработки нефти российской на нефть бакинскую.
Олександр Тодійчук: Криза, звичайно, вплинула на ринок нафтопродуктів. В першу чергу, зменшилися обсяги споживання світлих нафтопродуктів. З іншого боку, впали ціни на нафту. Основний чинник - зменшення споживання, у нас пропозиції більше, ніж попиту.
Хоча зараз ситуація вирівнюється. Я погоджуся з колегою, що Україна - одна з небагатьох держав, яка занадто глибоко впала в цю кризу, і у нас всі ці події дещо викривлені на тлі всього, що відбувається у світі в цілому. Але зараз ситуація стабілізується, і ви бачите, що навіть по інформації трейдерів обсяги споживання нафтопродуктів поступово збільшуються, навіть не зважаючи на зимовий час.
Яка перспектива? Ви бачите по руху ціни на нафту, що вона поступово, але стабільно зростає. Це викликано тим, що світ, не дивлячись на кризу, все більше споживає нафти. Нафта як енергоносій сьогодні складає майже більше 2/3 в цілому у світі. Справа в тому, що цілий ряд країн - В’єтнам, Китай, - які їздили на велосипедах, сьогодні пересідають на скутери. Сьогодні більше мільярда людей практично не знають, що таке електрична лампочка, але глобалізація робить свою справу, вони ставлять маленькі генератори, сідають на різні моторизовані засоби пересування і стають споживачами. Якраз зростання споживання є основним чинником того, що ріст попиту на нафту буде, і, відповідно, у світі ціни на всі інші енергоносії, прив’язані до цін на нафту, будуть зростати.
Хочу сказати, що в минулому році інтенсивність видобутку нафти була 85 мільйонів барелів на день. На 2030 рік прогнозується його зростання до 105 мільйонів барелів на день. При тому, що максимум видобутку, який може продукувати світ, - 110-115 мільйонів барелів на день. Відповідно в тому ж 2030 році вбачається ціна десь 190-200 доларів за барель.
Не пам’ятаю, хто про це сказав, але я думаю, що це може бути тема нашої сьогоднішньої розмови, що краще, щоб ми раніше пішли від нафти, ніж коли нафта піде від нас. Для цього є можливості.
Ціни на бензин на українському ринку не є об’єктивними і обґрунтованими. Цьому є цілий ряд причин. Почнемо з того, що ви знаєте, що при Мінекономіки створена спеціальна експертно-аналітична група, яка мала б за визначеною разом з трейдерами формулою визначати коридор цін і уникати надприбутків, тобто не створювати можливостей для надприбутків для трейдерів. Але у зв’язку з тим, що у нас там закладена курсова складова і відсотки за кредит, тут є дуже широке поле для спекуляцій. І трейдери закладають у свої ризики великі скачки у курсовій різниці. Більшою частиною їм везе, деколи вони потрапляють у великі скачки, але більшою мірою це йде у їх прибутки. Ці прибутки - надприбутки, але буцімто обґрунтовані саме цією формулою і цією складовою.
Власна нафта. У нас її видобуток не зростає, а зменшується, в малих межах, 1,5-20%, але це говорить про те, що незважаючи на те, що у нас розвідані підтверджені великі запаси, Україна, при всій своїй великій залежності, надзалежності від Росії, від енергоносіїв Росії, все-таки не створила умов для розвитку власного видобутку. Те, що державні компанії нафтогазовидобування, «Чорноморнафтогаз» продають за досить низькими цінами і нафту, і свою роботу, призвело до того, що ці компанії виснажилися і сьогодні без зовнішніх інвестицій вони не здатні розвивати нашу нафтогазовидобувну галузь.
Яскравий приклад - Одеське родовище газу на шельфі Чорного моря, розвідане, підтвердженне ,підготовлене до розробки уже більше трьох років тому. Треба будувати, якщо я не помиляюсь, порядку 30 кілометрів підводного трубопроводу, щоб з’єднати це газове сховище з мережею газопроводів в Україні. Воно може давати до 1 мільярда кубічних метрів газу. Скільки страждань, скільки проблем, і уже три роки ми не можемо збудувати ці тридцять кілометрів. Я думаю, що тут просто є якась інша програма, інша мета, може, якісь клани хочуть отримати контроль над цим родовищем, щось такого роду, тому що з точки зору держави це все пояснити неможливо. 30 кілометрів трубопроводу при наших можливостях можна побудувати максимум за два-три місяці і мати додатковий газ.
Проблема НПЗ. Колега говорив, що вони більшою частиною під контролем росіян, вони приватизовані без будь-яких корисних для держави зобов’язань, за безцінь. Була дуже примітивна логіка: коли НПЗ будуть працювати на території України, завжди нафтопродукти будуть дешевші. Ні, вони будуть ринкові і власник НПЗ не має зобов’язань цінових, і не тільки, він не має зобов’язань працювати. Дивіться, Херсонський завод уже скільки стоїть, не працює. Це інфраструктура, це надходження до бюджету - і державного, і місцевого, - соціальні питання, але ніяких зобов’язань немає. Між іншим, при владі під час приватизації основних заводів були ті люди, які сьогодні при владі у най державі.
Зараз всі очікують азербайджанську нафту Azeri Light, вона дійсно дуже дорога, і російська продається нам сьогодні за світовими цінами. Просто наша технологія, на жаль, не дозволяє ефективно переробляти дорогу нафту. Чим дорожча нафта, тим менш ефективна робота наших нафтопереробних заводів, в яких закладена технологія 1950-60-х років. Україна, на відміну навіть від Росії і Білорусії, я не кажу вже про Захід, нічого не зробила для того, щоб мотивувати ці заводи модернізуватися.
Для прикладу. Росія веде мотивуючу політику акцизів. У них акциз на нафту завжди більший, ніж на нафтопродукти. Цим самим вони примушують власників нафти переробляти більшу кількість нафти на своїй території, а якщо вони переробляють на своїй території, з’являється фінансовий потік, який дозволяє залучати кредити і т. д.
У нас говорили багато про те, що створяться умови для того, щоб не платити хоча б ПДВ і інші податки на те обладнання, яке завозиться до нас, звільняти від податків на три-пять років на цей інвестиційний період заводи після їх реконструкції. Реконструкцію зробив лише Одеський завод, більш-менш прийнятну. В основному він вивозить дизельне пальне, яке виробляє, за межі України. Сьогодні наш авторинок вимагає високоякісного пального, в основному це пальне завозиться із закордону.
Були такі питання, чому досить часто дизельне пальне дорожче, ніж бензин? Тому що його привозять далеко із-за меж України. Наші заводи якісного пального, яке придатне для високотехнологічних легкових дизельних автомобілів, у нас такого пального, на жаль, немає. У нас лише для тракторів і іншої пострадянської техніки.
Владислав Киселев: Давайте говорить не о том, что сейчас. Я не вижу разницы в том, что было год назад, до кризиса, и после кризиса. Давайте говорить о том, что делать дальше. А дальше, хотим мы того или не хотим, надо полностью модернизировать наши заводы, причем, не просто модернизировать, а модернизировать с перспективой.
Возьмите Одесский НПЗ. Они хорошо провели модернизацию и выпускают дизельное топливо с содержанием серы 5 ppm. Это делает гидроочистка. И что дальше? Дальше они думают о том, как повысить октановое число, как повысить цетановое число. На ближайшие 5 лет у них задача – возобновить крекинг нефтепродуктов. И тогда они просто будут выпускать это топливо несколько улучшенного качества. Но это топливо, которое в Европе, в Америке уже давно существует.
Сейчас вся Европа стремится к получению высококачественного дизельного топлива с содержанием серы меньше 10 ppm. И пока мы будем пользоваться этой технологией, Европа найдет новые технологии, уйдет еще дальше.
Сейчас стоит две задачи:
1.Качество нефтепродуктов;
2.Глубина переработки.
У нас глубина переработки нефти колеблется от 60% до 70%. Все остальное – мазут, т.е. низкопробное топливо. По содержанию серы те нефтеперерабатывающие заводы, которые построили себе установки гидроочистки, имеют возможность получать топливо более высокого качества, но им это не нужно. Потому что у нас топливо идет и 50 ppm, и 100 ppm. А дальше их не очень волнует, потому что мы не интересны для Европы с такими низкими технологиями.
Если бы сейчас разработали технологию, которая бы позволяла чистить дизельное топливо до 10 ppm, что, кстати, не делает Россия, то мы бы тогда могли на этой волне какое-то время существовать, пока другие нас догонят. Т.е. мы сейчас тушим пожар и какое-то время после этого проживем, пока пожар опять не разгорится. А нужно делать радикальные шаги вперед. Мы взялись за искусственное дизельное топливо из возобновляемого сырья. Прошел год, прошел второй год. Мы так этого топлива нигде не видели и не внедрили – нашего, отечественного.
Да, можно купить топливо за границей, но это не то, что нам нужно. Мы продаем свой рапс, продаем свои спирты, но пользуются этим другие государства. Поэтому тут нужна государственная политика.
Обратите внимание, последнее Постановление Кабмина, где было сказано о том, что нужно делать в нефтеперерабатывающей промышленности, было где-то в 2004 году, где говорилось о том, что нужно применять новые технологии, которые бы позволяли хотя бы уменьшить содержание серы до нужной величины и повысить глубину переработки. После 2004 года об этом вообще никто ничего не говорил. К сожалению.
Хотя наши ученые значительно более квалифицированы, чем учены Америки, России, во всяком случае, на таком же высоком уровне. Россияне даже кое-чему могут у нас поучиться.
На кого мы работаем? Мы работаем на будущее. Мы сделали все. Мы знаем, как чистить нефтепродукты, мы знаем, какие нефтепродукты чистить, где использовать эту очистку, как можно получить прибыль. Но получить прибыль без затрат невозможно.
Когда я говорю с представителями заводов, мне говорят: «Приезжайте, это так интересно – получать дизельное топливо. Но надо же процесс наладить, надо подумать о том, где брать компоненты для очистки, куда девать отходы, т.е. нужно наладить производство». Такого альянса промышленности с наукой у нас нет. Нет этой связки, когда бы заводы говорили: «Дай технологию!»
Мы же, ученые, не так много берем. Мы довольствуемся тем, что нам дает Академия наук, что дает государство. Но почему наша молодежь даже не помышляет внедрить что-то новое? А потому что это очень и очень сложно. С одной стороны это упирается в организационные проблемы, с другой стороны – в косность системы. Заводы не готовы получать прибыль за счет высоких технологий. Им проще переработать побольше нефти и получить свою небольшую маржу.
А ведь это неправильно. Хотим мы этого или не хотим, но если у нас скудные источники нефти, если для нас это проблема, нам просто необходимо чистить топливо глубиной до 90%, 85% в светлые нефтепродукты. Вот тогда на этом участке мы сможем получить хорошие прибыли, и то какое-то время, потому что, как вы видите, уже к 2013 году вообще непонятно, что будет – не высосем ли мы из Земли. И тогда надо будет переходить на возобновляемые источники энергии, которые у нас, кстати, есть. Это, прежде всего, сельскохозяйственное производство.
Будущее я вижу в производстве биотоплива, в глубокой переработке нефти. И есть еще один вопрос, на котором мне бы хотелось остановиться.
Это вопрос оценки качества нефтепродуктов. Как правило, нефтепродукты оцениваются по многим показателям – существует порядка 20 показателей на каждый нефтепродукт, все они так или иначе стандартизированы. Вопрос только в том, что это очень сложно – проверить нефтепродукты по всем этим параметрам. А если взять параметры такие, как детонационные свойства топлива и содержание серы, то эти параметры более-менее интегрально могут оценить качество топлива, которым надо пользоваться.
«Главред»: Пане Олександре, ви вже сказали, що ціна на бензин не обґрунтована. Як Ви вважаєте, якою вона буде найближчим часом, чи можна прогнозувати цінову політику?
Олександр Тодійчук: Я б хотів, щоб ми дивилися через призму нашої курсової політики. Якщо буде інфляція гривні, то в гривні, звичайно, літр бензину буде коштуватиме більше.
Що стосується того, які будуть зміни, я думаю, що якщо курс гривні буде більш-менш стабільний, до лютого, це, як правило, такий період, коли починають створювати запаси для сільгоспробіт, але це стосується певної категорії палив, то до лютого зміни будуть десь 10-15, максимум 20 копійок. Тому що все-таки зараз обсяги споживання в нашій державі падають, з іншого боку, у нас сьогодні немає дефіциту пального, який би породив якісь зміни, якісь скачки.
Інше питання - різного роду потрясіння. Потрясіння – це коли трейдерам важко отримати кредити для того, щоб закупити чергові партії нафтопродуктів. Звичайно, вони ці ризики будуть закладати в нафтопродукти. Але з іншого боку, в розмовах з трейдерами звучить, що пішло вже певне насичення ринку і великих змін в обсягах споживання немає, а це і буде гарантія стабільності. Тобто, в обсягах змін не передбачається. Якщо курсова різниця буде стабільною і не буде потрясінь політичного характеру, що змінить умови надання кредитів, все це буде десь навколо 15-20 копійок.
«Главред»: Як Ви вважаєте, чи є вибори Президента потрясінням?
Олександр Тодійчук: Дивлячись, в який спосіб вони будуть. У нас були вибори Президента 2004 року, це було потрясіння для крани. І цього року очікують, що теж будуть досить складні вибори, навіть брудні, і наслідки можуть бути теж важкими. Те, що ми зараз не отримуємо кредитів, в тому числі на розвиток нафтогазової галузі, це якраз теж визначається політичною нестабільністю в нашій державі і небажанням зовнішніх інвесторів входити у наш бізнес.
«Главред»: Чи можна назвати потрясінням ненадання Україні четвертого траншу кредиту Міжнародного валютного фонду?
Олександр Тодійчук: Можна. Як я це бачу, в який спосіб? Хоча міністр фінансів говорив, що наших валютних резервів досить навіть включно до першого кварталу. А що далі? Тобто, вичерпати весь цей валютний запас? Тобто, якщо не буде зовнішнього надходження, наприклад, у вигляді траншу МВФ, це не допомога, це кредит, то включиться друкарський станок з усіма наслідками. Тобто, допомога МВФ у вигляді дешевих кредитів була певним зеленим світлом для інших інвесторів. Якщо бере участь Міжнародний валютний фонд, це говорить про те, що ситуація прогнозована і зменшується ризик і інших інвесторів. Коли МВФ каже: я не здатен працювати в цій державі, тому що вона не виконує зобов’язань, - це дуже поганий знак для інших, з усіма відповідними наслідками.
Я з розумінням відношуся до представників Міжнародного валютного фонду, тому що у всьому світі кредити беруться для того, щоб розвиватися, щоб створювати можливість заробляти гроші, частиною яких потім віддати ці кредити. У нас гроші МВФ в основну йшли на проїдання. Тобто, ми до них відносимося так, як до якоїсь безповоротної допомоги. І це дійсно насторожує, тому що там багато допомог є коротких, і вже наступного року нам треба віддавати частину коштів з усіма відповідними наслідками.
Читатель сайта «Главред» Игорь (Ukraine, Kiev): В Украине есть разработки для производства смешанных бензинов на основе биоэтанола. Проблема состоит в том, что о производстве этанола говорят уже очень давно, есть явные излишки мощностей, которые логично использовать для его выпуска. Но государство до сих пор ни копейки не вложило в развитие этого направления. Возникает вопрос: если этого не делает государство, то кто должен быть заинтересован в инвестировании в производство альтернативных видов топлива?
Читач сайту «Главред» ВЛАД. Донбас: Пітримую Ігоря! Українські нафтопереробні заводи забезпечуються переважно російською сировиною, яка в обсягах переробки перевищує 80%. Є загроза виникнення кризових ситуацій, і це ще одна із причин шукати альтернативу А в той час Світовий ринок біопалива переживає бурхливий розвиток...Нафтовикі не готові до виробництва біопалива та ще і блокують з свого боку у нормативно-правових актах. Шкода Державу.
Владислав Киселев: Я бы пошел по такому пути. У нас есть наши отечественные автомобили. Можно переоборудовать их на использование спирта в качестве топлива – это не составляет труда.
Для меня, например, не понятно, почему наш завод, который вроде бы модернизировали, который вроде бы выпускает современные автомобили, - почему они не хотят работать таким образом? Мы вообще не видим никаких споров, никаких решений у нас в государстве о том, что нам есть, где нам брать продукты, где нам брать топливо, будем ли мы вообще развивать это топливо. Мы об этом не спорим. Мы спорим о том, кто у кого что украл. Это же ненормально.
Надо что-то делать.
Меня учили, что при современном уровне развития техники нет такой технической задачи, которую нельзя было бы решить за 2-3 года. Если задача за 2-3 года не решена, значит:
1.Не хотели ее решать;
2.Отдали решение тем людям, которые не умеют решать задач;
3.Задача нерешаема.
Но нерешаемых задач сейчас практически нет. Практически можно сделать все, что угодно.
Нет политической воли решать задачи государства.
Олександр Тодійчук: Я погоджуюся з колегою, що у нас, на жаль, багато популізму, і жодна з програм, які ми сьогодні обговорюємо, не просувалася.
Я хотів би сказати про тенденції, які існують в світі сьогодні. Сьогодні більше мільярда людей голодують. Використання біомаси в якості енергоносія - досить делікатне питання. Європейський Союз поступово починає відходити від біосистем першого покоління – переробки рапсу, кукурудзи, зерна у паливо. Більше застосовуються ті види рослин, які не використовуються в їжу. Я думаю, що за цим буде майбутнє.
Цікавим є і варіант використання електроенергії в якості енергії для транспорту. Вона знаходить сьогодні все більше і більше розповсюдження. Україна має великі запаси бурого вугілля. В світі існують дуже хороші технології для виробництва світлих нафтопродуктів з бурого вугілля. Я думаю, що це теж дуже цікава тема для України. Також стиснутий газ. У нас є багато метану, який знаходиться у вугільних пластах і створює небезпеку для шахтарів.
Є дуже багато напрямків, за допомогою яких ми могли б не тільки не закуповувати газ, наприклад, в Росії, а навіть експортувати енергію за межі України. Світ повертається до атомних станцій. Звичайно, це небезпека, але Велика Британія сьогодні збирається будувати 10 нових станцій, Ангела Меркель заявила про відновлення роботи атомних станцій у Німеччині. Україна тут має досвід, має технології.
Напрямків є багато, але повинна бути загальнодержавна, добре продумана стратегія розвитку нашої держави – і не популістська, а ґрунтовна, послідовна. Тоді вже через 5 років ми могли б побачити дуже хороші зміни в балансі енергоспоживання.
Владислав Киселев: Я не могу полностью согласиться с коллегой, потому что, действительно, большое количество людей на земле сейчас голодает, но голодают не потому, что «нема чого їсти», а потому что не используют возможности природы до конца.
В нашем Институте есть разработки одного специалиста, которым заинтересовались уже все. Десять-двенадцать лет назад им заинтересовались немцы. Он делает биостимулятор. Это не генная модификация, а именно биостимуляция. Как мы с вами, когда нам худо, берем какое-то лекарство, которое поддерживает наши силы, точно так же, оказывается, можно интенсифицировать растения и получать при этом до 20% прибавки урожайности с гектара.
Первые у нас взяли это немцы и начали работать над этим, и сейчас они ушли далеко вперед. Взяли китайцы, китайцы на 17 миллионах гектаров провели эксперимент и получили более 15% повышения урожайности. Эти технологии взяли в Израиле и тоже получили прибыль. Сейчас уже это берет Белоруссия, а в Украине программы использования этой биотехнологии пока нет. Нет, потому что у нас сельское хозяйство опять превращено в хуторское.
Я знаю одного американского фермера, который под Яготином держит ферму, выкармливающую бычков, а под Черкассами у него завод, перерабатывающий продукцию и выпускающий эти биокорма для скота. Так вот, в этом году осенью он нам рассказывал и показывал свои технологии. Он показал, что 17% он имеет прибавления за счет наших технологий, за счет применения технологии профессора Пономаренко.
Второе. Когда Вы сказали «проедание», ну нехороший это термин - «проедание». Кто из нас проедает лишнее? Проесть лишнее невозможно. Значит, просто есть люди, которые, пользуясь этим положением, направляют денежные потоки не туда, куда следовало направить. Ничего мы не проели, мы не стали больше есть, чем ели. Наоборот, мы стали меньше есть, скуднее питаться, стали питаться плохими продуктами, а кто-то при этом, каким-то образом вывозит эти деньги. Но, как говорится: не пойман - не вор. Но даже когда ловят, мы не видим ни одного процесса, который бы говорил, что вот эти деньги пошли не туда, куда надо.
Олександр Тодійчук: Я больше похож на того, кто проедает (смеется). Не надо воспринимать это слово в прямом смысле. Имеется в виду трата не по назначению.
[…]
Олександр Тодійчук: Найбільша несправедливість на ринку нафтопродуктів - це те, що ціна не відповідає якості. Тут найбільше обманюють українського споживача. Я погоджуюся з колегою, що якраз відсутність лабораторій, або навіть продажність тих, хто веде аналізи, тобто, можна за певні кошти купити потрібні вам аналізи на нафтопродукти.
Боярський метрологічний центр, який будували разом з Європейським Союзом, витратили десятки мільйонів євро на його будівництво два роки тому, за участю комісара по енергетиці Єврокомісії пана Пібалгса, відкрили очистку і заморозили. Тому що в нашій державі не вигідно, щоб працювали різного роду облікові системи, облік кількості і якості. Там якраз третя черга передбачала надсучасні мобільні експрес-лабораторії, які могли б за декілька хвилин на будь-якій заправці дати об’єктивний аналіз. Цей аналіз зразу через супутникову систему приходив у центральний диспетчерський пункт, де були неможливі зловживання, він дублювався на папері. Цю систему заблокували.
Владислав Киселев: По поводу последнего могу сказать, что я сам лично, непосредственно, занимаюсь контролем качества нефтепродуктов. Уже десять лет как мы создали систему оперативного контроля качества нефтепродуктов. Определить октановое число и цетановое число мы можем за считанные секунды. Это прибор полностью автоматизированный, который допускает полную автоматизацию вплоть до передачи информации с любой точки в любую другую точку. Но это у нас никак не приживается.
Вот кто есть потребители наших приборов? Россия, я могу перечислить, наш прибор стоит в Московском государственном университете, в Московской государственной академии тонкой химической технологии им. М.В. Ломоносова, в Российском государственном университете нефти и газа имени И.М.Губкина, о нем знают несколько частный компании, которые сами хотят честно производить бензин.
Они берут его, невзирая на то, что у нас даже нет права делать такие приборы. Государство не имеет такого права, вот если мы сделаем прибор, то мы еще не можем сказать, что мы его сделали, и он пойдет. Нужно его сертифицировать, и, сертификат должен быть в соответствии с американскими или европейскими требованиями. А у нас в Госстандарте никто ни разу такого сертификата не получал, потому что считается: на что мы способны, мы ни на что не способны. А вот американцы по-другому считают, французы по-другому считают, они берут наши разработки, и, со временем, мы увидим пришедшие к нам новые приборы с другой стороны. Хотя десять лет мы готовы автоматизировать систему производства, непосредственно измерения октанового числа бензина в процессе производства, мы готовы автоматизировать все это по каждой заправке. Если миллион стоит заправка, то несколько десятков, десять-двадцать тысяч, ввести информацию в любое время и знать где и что там находится, это копейки, но мы этим не занимаемся, на это нужен заказ.
Меня никто даже не пустит на заправку, если я приеду со своим прибором и скажу: давайте я у вас посмотрю. Они скажут: бумага есть, на ней написано - хорошо, и все, пожалуйста, бери.
Даже самый простой вопрос. Вы знаете, есть два октановых числа по моторному и по исследовательскому методу. Оба эти октановых числа гостированы, то есть, если мы имеем бензин А95 с октановым числом по исследовательскому методу 95, то он должен иметь октановое число по моторному методу 85. И если этого соответствия нет, значит, бензин не соответствует ГОСТу. Вы где-нибудь видели, чтоб на заправках было написано А95/85, как положено? Эти два числа должны соответствовать, давать, так называемую, чувствительность бензину. А, поскольку, у нас делаются многие бензины, так: получили бензин, добавили туда добавку, присадку, а присадки и добавки действуют по-разному, они могут повышать октановое число по моторному, но не повышать по исследовательскому, и наоборот. Вот эта чувствительность тогда разлазится. Тут даже не нужно ничего делать, просто едет машина, везет бензин, там должно быть два октановых числа – моторное и исследовательское. Но не выгодно людям это делать. Тогда они не будут иметь вот этой прибыли.
