В очікуванні нової газової війни?
Того ж дня він повторив цю заяву в телефонній розмові зі своїм шведським колегою. Заяви російського прем’єра збіглися з початком виборчої кампанії в Україні, сезонним похолоданням та епідемією грипу. Щоб з’ясувати мотиви цих заяв, «Главред» поспілкувався з енергетичними радниками українського Президента та прем’єра
Богдан Соколовський: «Росія не хоче бачити Україну транзитером»
Очевидно, що в Росії до Віктора Ющенка ставляться прохолодно. Думаєте, коли Президентом України стане хтось інший, енергетична політика Росії щодо України зміниться?
Тут справа не у прізвищі, а в настрої. Адже Ющенко є першим главою держави, який чітко поставив питання щодо українського національного інтересу, зокрема у сфері енергетичної безпеки. Але «енергетична» стратегія Ющенка не збігається з баченням Росії, яка не приховує власного бажання контролювати енергетичні ринки. Росія хоче бачити такого керівника держави, який погодився би на гру в рамках російської стратегії.
А серед реальних кандидатів на пост Президента України є такі люди? На кого Росія робить ставку на цих українських виборах?
Думаю, тут немає жодної таємниці. Росія точно не хотіла б робити ставку на Ющенка. Не хочу когось піарити, розповідаючи про те, на кого поставить Росія.
Чи не здається вам, що якби український уряд та Президент проводили монолітну енергетичну політику у відносинах з Росією, то заяви Путіна щодо енергетичних проблем України звучали б не так гучно?
Вони й так звучать не надто гучно. Я згоден, що було б набагато краще, якби в Україні існувала єдина позиція. Але в жодному разі це не є претензія до Ющенка, бо він неодноразово демонстрував бажання разом формувати єдину позицію. І коли це вдавалось, наприклад, під час підписання Брюссельської декларації, то був помітний певний результат. Але дуже важко домовлятись про згоду з керівником уряду, якого Президент запрошує для вирішення питання і погодження позицій, а прем’єр шукає поради не у своїй країні, а за кордоном.
Ви натякаєте на те, що Путін начебто підтримує Тимошенко? Але ж його нещодавні заяви щодо затримки з боку України оплати за газ дискредитують саме уряд...
Насамперед такі заяви дискредитують Україну.
Ющенко часто каже, що потрібно змінювати газові контракти з Росією. Чи не краще вимагати не змін контрактів, вигідних для «Газпрому», а принаймні юридичного оформлення відсутності претензій щодо недобору Україною законтрактованих обсягів російського газу?
А це і є зміна контрактів. Якщо Росія керується прагматичними інтересами, то повинна враховувати, що збереження статус-кво контрактів призведе до того, що «Нафтогаз» не зможе забезпечити чи гарантувати газового транзиту. А це тягне за собою значні втрати і для Росії, і для України, і для Європи. Тому їх треба переглядати. Було б добре, якби Росія повернулась до домовленостей між президентами від лютого 2008 року.
Можливо, росіяни хочуть загнати Україну до боргової ями, щоб потім висунути претензії, скажімо, щодо якихось українських активів?
А претензії прибутків не дадуть. Навіть якщо Росія візьме в управління «Нафтогаз», тобто і ГТС, то з порожніми газовими сховищами така ГТС за рік збанкрутує «Газпром». Я не хочу такого розвитку подій.
Чи в Секретаріаті Президента не розглядають такого сценарію розвитку подій, за яким Владімір Путін забере назад свою обіцянку не штрафувати Україну за недобір газу, а «Газпром» оштрафує «Нафтогаз», щоб зробити з України боржника?
Інтерес Росії до українських виборів є очевидним. Тому не можна виключати використання газового важеля у передвиборній кампанії в Україні.
Чи не здається вам, що Росія послідовно йде до того, аби позбутись України як транзитера?
Росія не приховує того, що не хоче бачити транзитером Україну.
Олександр Гудима: «Я не звинувачував би Путіна»
Які питання обговорюватимуть Юлія Тимошенко та Владімір Путін під час їхньої зустрічі в листопаді? Українська сторона намагатиметься переконати Путіна у платоспроможності України чи вимагатиме юридично оформити позицію щодо того, щоб не штрафувати Україну за недобір газу?
Не думаю, що ці домовленості буде черговий раз підтверджено. Нещодавно і Путін, і Медвєдєв висловлювали власну впевненість у тому, що Україна є платоспроможною, має великі валютні резерви і може платити. Тобто вони суперечать своїм попереднім висловлюванням. Єдиний для України позитив – це те, що такий десятимісячний тиск на Європу після газової війни може змусити ЄС виконувати свої обіцянки щодо надання Україні кредитів.
Але ж обіцяного чекають роками...
ЄС розуміє, що у трикутнику Росія–Україна–ЄС Україна вже не перший місяць поспіль доводить свою стабільність та передбачуваність. Так, Путін діє у своїх інтересах. Бо якщо Україні нададуть допомогу, то вона буде більш стабільно розраховуватись з Росією, яка цього потребує, бо також постраждала через недобір газу європейськими державами.
Україна не вдається до будь-якої полеміки, за винятком Президента, який вимагає від уряду змінити контракти, а сам для цього не робить нічого. Ющенко як кандидат у Президенти допомогти не може, а змушує Юлію Тимошенко робити те, що вона й так робить. Вона ж досягла стабільності на газовому ринку.
Таких самих домовленостей можна досягти і на рівні прем’єр-міністрів України та Росії...
Так, але вже було сказано, що Росія не бажає змінювати контракти щодо штрафних санкцій за недобір газу. Франція, Іспанія та Італія також не можуть змусити росіян змінити газові контракти.
Чи не здається вам, що якби позиції українських Президента та прем’єра були в енергетичній сфері більш консолідованими, то Путін не дозволяв би собі дискредитаційних висловлювань щодо України?
З огляду на президентські вибори ця позиція не може бути засадничо однаковою. СП діє як опозиція, бо має за мету одне – критикувати будь-які дії уряду. Путін не заявив про те, що відмовиться від штрафних санкцій щодо Європи, але заявив, що не буде штрафувати за це Україну. Тому що Україна є споживачем найбільших обсягів російського газу, і для Росії втрачати Україну як споживача газу – не вигідно.
Я переконаний, що політична консолідація в Україні розпочнеться в лютому після президентських виборів. Із січня Юлія Тимошенко не зробила жодного кроку, який продемонстрував би небажання такої консолідації.
Чи не вважаєте ви, що без європейських кредитів у нас в найближчому майбутньому таки з’являться значні труднощі з оплатою російського газу, що спровокує накопичення боргів?
На думку і МВФ, і Росії, обсяг українських боргів не є настільки критичним, щоб ми не брали кредитів і надалі.
Уряд випускає облігації внутрішньої держпозики під безпрецедентно високий відсоток. Чи не свідчить це про те, що уряд у відчаї шукає грошей для оплати газу?
Ви хочете, щоб я дійшов висновку, якого не підтримую. Нема жодного відчаю, а є важка щоденна праця.
Чи не спадає вам на думку, що Росія може передумати і таки оштрафувати Україну за недобір газу?
Теоретично це можливо. Але Україна не заслужила застосування цих санкцій виключно до себе. У Росії є проблема – застосовувати такі санкції вона повинна до всіх держав, які не дотримуються умов контрактів. Сьогодні абсолютно всі держави діють за подібними контрактами. Я не вірю, що Росія застосовуватиме санкції щодо України всупереч гарантіям Путіна, які деколи мають більшу вагу, аніж підписані контракти.
Чи не буде Росія, незалежно від результатів президентських виборів, послідовно тиснути на Україну з метою загнати її в борги, щоб компенсувати їх певними українськими активами?
Поміркуймо інакше. Цього року Україна купує вдвічі менше російського газу, аніж раніше. Саме тому росіянам не вдасться зробити українців залежними від Росії.
