Получит ли Украина четвертый транш кредита МВФ?
В пресс-конференции приняли участие:
-президент Украинской ассоциации экономистов-международников Антон Филиппенко;
-старший экономист Международного центра перспективных исследований Ильдар Газизуллин.
Антон Філіпенко: Ця тема на слуху, особливо в останні дні, тому що відбувалися щорічні збори Міжнародного валютного фонду в Стамбулі. Членами цієї поважної організації є 185 країн світу. Вона представляє всі регіони, всі континенти.
Інколи роль Міжнародного валютного фонду дещо демонізується. Я хочу нагадати, що ця поважна інституція була створена відразу після Другої світової війни, коли Європа пережила дві страшенні війни, величезну світову фінансову кризу і депресію, коли було втрачено десятки мільйонів людей. Тоді світові політичні і економічні лідери задумалися. Серед економістів був дуже видатний британський економіст Джон Мейнард Кейнс. Він запропонував створити інституції світового масштабу, які унеможливлять або, принаймні, зможуть якимось чином позитивно впливати на перебіг подій в світовій економіці, міжнародних економічних відносинах. В зв’язку з цим було створено Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світову організацію торгівлі, яка спочатку називалася Генеральна угода з тарифів і торгівлі.
Той факт, що останні 60 років в Європі і у світі ми маємо більш-менш спокійне життя, значною мірою є заслугою Міжнародного валютного фонду, Світового банку і Світової організації торгівлі. Якщо раніше питання економічних, політичних міждержавних відносин вирішувалися шляхом торгових воєн, а потім військових змагань і зіткнень, то зараз ці країни мають можливість зібратися в такій обстановці, де вони можуть обговорити ці проблеми на основі координації своєї економічної, фінансової, соціальної, зовнішньоторговельної політики, на основі узгодження інтересів. Ринок, лібералізація економіки сприяли тому, що у світі немає воєн останні 50-60 років, принаймні, світових.
Міжнародний валютний фонд - це фінансова організація, яка має своїх членів і яка, згідно статуту, повинна їм сприяти у складних ситуаціях. Інколи кажуть, що немає жодної країни, співпраця якої з Міжнародним валютним фондом сприяла б вирішенню її економічних і інших проблем. Коли економіка безнадійно хвора, так як і людина, їй вже жодні ліки не допомагають. А коли вона хвора, навіть важко, як наша економіка, тоді можна і треба допомогти, це дуже вагомий чинник європейського і світового економічного розвитку української економіки. Вона займає дуже поважні позиції у міжнародних економічних відносинах, вона має свої конкурентні переваги, які ще більш-менш діяли до кризи. Це явні переваги, я маю на увазі галузі військово-промислового комплексу, колишні галузі металургійної, хімічної промисловості, агропромисловий комплекс останнім часом показує, що він живе і розвивається в цих складних умовах. До України, до її стану прислухаються, придивляються і Європейський Союз, з яким ми готуємо угоду про асоціацію, про зону вільної торгівлі, і Світова організація торгівлі, членом якої ми є, і інші поважні інституції.
Тому коли ми говоримо про черговий транш, звичайно, є домовленості щодо кредиту стенд-бай взагалі і, зокрема, щодо четвертого траншу, між Україною і Міжнародним валютним фондом, які повинні виконуватися. Зараз ситуація в Україні залишається складною, ще є складнощі в економічному відношенні, але вже є паростки пожвавлення, одужання в окремих сферах економіки. Ми бачимо, що більш-менш впорядковується фінансова сфера, трошки заспокоївся валютний ринок, гривня знаходиться в керованому стані.
Звичайно, проблеми можуть виникнути в плані того, чи виконані всі умови, які були заявлені в угодах між Україною і Міжнародним валютним фондом. Деякі питання залишаються - і щодо об’єктів приватизації, і щодо дефіциту державного бюджету, і щодо того, якою буде ціна на газ для населення, і як буде діяти далі НАК «Нафтогаз України» як компанія. Ці питання залишаються певним чином відкритими.
Я думаю, що переговори, які розпочинаються сьогодні-завтра в Києві, будуть завершені для нас успішно. Я не бачу перешкод для того, щоб не отримати черговий четвертий транш. Кажуть, що немає прецедентів, коли Міжнародний валютний фонд надає позику перед виборами, тому що невідомо, яка буде ситуація, яка буде післявиборна обстановка. Ми зараз говоримо про так званий посткризовий період, який вже наступає в Україні і у світі. Про це було сказано в Стамбулі керуючим Міжнародним валютним фондом, що треба, щоб вирішувала навіть не «двадцятка», яка збиралася у Принстоні, а щоб вирішувала переважна більшість країн, майже двісті країн світу, які теж мають відповідні можливості. Я маю на увазі, що Міжнародний валютний фонд отримав доволі великі додаткові кошти після рішень «двадцятки», особливо після лондонського рішення.
Міжнародний валютний фонд зайняв провідні позиції і зараз у порівнянні із Світовим банком, з Європейським банком реконструкції і розвитку, тримає основні важелі вже посткризового розвитку, і фінансові ресурси в основному в нього. Навіть говорять про те, що він може отримати так званий статус кредитора останньої інстанції. Зараз багато говорять про те, що, можливо, буде створена нова архітектура міжнародної фінансової системи, де Міжнародний валютний фонд чи якась подібна організація буде виконувати функції, так би мовити, всесвітнього банку як кредитної установи. Йдеться про те, що може бути нова міжнародна валюта, чи будуть спеціальні права запозичення з новими функціями, чи трансформується долар. Принаймні, ці питання теж зараз на часі і Україна бере в них активну участь, але, звичайно, за умов, що ми врівноважимо ситуацію в Україні і не в останню чергу за допомогою останнього траншу кредиту Міжнародного валютного фонду.
Ільдар Газізуллін: Головна інтрига в тому, коли МВФ надасть гроші. Я думаю, що нема жодних сумнівів, що гроші до України надійдуть. Україна надто важлива країна центральної Європи. Нагадаю, є три країни центральної Європи, яким МВФ надав найбільше грошей, близько 15 мільярдів. Це Угорщина, Румунія та Україна. Безмовно, ці три країни опинилися в найбільш важкій ситуації наприкінці минулого року і дійсно цим кранам була потрібна допомога.
Інший фактор щодо важливості України для МВФ - це, безумовно, зацікавленість головних донорів МВФ, зокрема, європейський країн, у підтримці банківської системи України. Ми знаємо, що дуже багато інвестицій прийшло з Європи в українську банківську систему. Ці інвестиції опинилися під загрозою. Тому безумовно МВФ дуже зацікавлений у продовженні співпраці з Україною і продовженні надання кредитів. Дійсно зараз головна інтрига чи продовжить МВФ надавати гроші за розкладом, тобто ще 3,5 мільярда доларів в листопаді цього року, чи МВФ вирішить, що оскільки Україна дійсно не виконала деякі з ключових критеріїв або вимог, буде призупинена співпраця і, приміром, наступний транш Україна отримає не цього року, а, скажімо, навесні чи влітку наступного року після президентських виборів, коли буде сформований новий уряд, який зможе більш активно працювати над виконанням вимог МВФ.
Знову ж таки, чому так важливо для МВФ і уряду продовжувати співпрацю? Якщо, скажімо, Україна відмовиться співпрацювати з МВФ повністю, поки що цього, очевидно, не відбувається, то, безумовно, це буде дуже негативним і потужним сигналом для міжнародної бізнес-спільноти. Це означатиме, по-перше, здорожчання кредитів для України, які вже дорогі, це означатиме погіршення інвестиційного клімату, який і так вже дуже поганий. Я думаю, що насправді Україна зацікавлена не лише в грошах МВФ, а і у факті того, що Україна і МВФ співпрацюють. Тому що дійсно часто це дуже важливий факторі для інвесторів, які зараз думають, чи інвестувати в Україну, і для інших країн-донорів, які так чи інакше допомагають Україні.
Щодо деяких критеріїв, які Україна виконує чи не виконує. Очевидно, можна виділити три блоки питань, щодо яких є проблеми. Перший блок - це підготовка до реформ. Ми знаємо, що Україна і МВФ домовилися про проведення, принаймні, трьох реформ наступного року. Це пенсійна реформа, реформа податкової системи, реформа газового сектору. Вже зараз МВФ, зокрема, в своєму останньому звіті по Україні висловлює певне застереження і занепокоєння щодо реалістичності виконання відразу цих трьох реформ наступного року. Як зауважив представник Секретаріату Президента, робота щодо планування першочергових заходів щодо цих реформ практично не була розпочата. Знову ж таки, якщо вірити заявам Секретаріату, робочі групи, які мали зустрічатися і планувати дії на наступний рік, практично не працювали. Це перша проблема.
Друга проблема - це банківська система, хоча нібито тут порівняно було досягнуто найбільшого прогресу: відбувається робота з проблемними банками, уряд бере участь в рекапіталізації цих проблемних банків. Дуже часто небезпідставно лунає критика в бік Національного банку щодо його непрозорості та часткової корупційності.
Третє питання, яке найбільше обговорюється, - це питання підвищення тарифів на газ для населення для того, щоб зменшити дефіцит бюджету наступного і вже цього року, який виникає через те, що уряд змушений фінансувати дефіцит компанії НАК «Нафтогаз», тому що компанія знаходиться в дуже скрутному фінансовому стані.
На нашу думку, уряд, ймовірно, все ж таки піде на підвищення тарифів цього року. Можливо, це буде символічне підвищення, наприклад, 10%, одноразове підвищення, а не дворазове, як планувалося у вересні і у жовтні. Але все ж таки, я думаю, уряд піде на це. Зараз уряд виправдовує своє невиконання заходу підвищення тарифів тим, що дійсно профспілки були проти підвищення тарифів і НКРЕ не зміг ухвалити це рішення. Частково уряд має рацію, дійсно, НКРЕ не є неупередженим і незалежним органом згідно законодавства. Але водночас уряд нічого не зробив, хоча б формально, для того, щоб передбачити у законах України підвищення незалежності і зменшення ролі тих самих профспілок у впливі на кінцеве рішення. Тут дійсно можна говорити про те, що уряд свідомо не форсував питання підвищення тарифів для населення.
Якщо говорити про прогноз, чи отримає Україна гроші цього року чи ні, я думаю, що все ж таки отримає. Я думаю, що уряд зможе переконати МВФ, уряд буде докладати всіх зусиль і цього, і наступного року, щоб продовжити наводити лад хоча б у фінансові сфері, а реформи будуть проводитися, можливо, в кінці наступного року. Щодо цін на газ, то я думаю, що і Фонд, і уряд пояснять невиконання цих вимог політичною кризою в Україні. Тобто, ми уже бачимо, що уряд робив натяки, що дійсно політична криза в Україна настільки загострюється, що практично унеможливлює виконання домовленостей, які були досягнуті Україною і МВФ. Тому я думаю, що все ж таки МВФ спробує і зберегти своє обличчя, і продовжити співпрацю з Україною.
«Главред»: Чи могли б Ви більш детальніше розповісти про вплив політичної нестабільності в Україні на співробітництво України з Міжнародним валютним фондом та іншими фінансовими організаціями світу.
Антон Філіпенко: Тут ми маємо ситуацію, яка в Теорії ігор називається «гра з нульовою сумою», або яка буває, коли є так звана некооперативна поведінка. Ми раніше на надавали значення Теорії ігор, а зараз багато речей в економіці і політиці базуються саме на цій теорії. Це означає, що ми не маємо в нашій країні кооперативної поведінки і кооперативної політики. Кожен намагається грати з нульовою сумою. Йдеться про те, що немає узгодженості між головними політичними і економічними центрами - Адміністрацією Президента, урядом і Національний банком. Кожен намагається грати з нульовою сумою. Це означає, що уряд намагається грати, щоб виграти за рахунок того, що програв би Національний банк. Президент грає гру, за якої він би виграв, щоб програв уряд. І таке інше.
Я бачу в цьому головну проблему, коли у нас не буде узгодженої корпоративної поведінки, коли не буде гри з нульовою сумою, коли не буде намагання виграти за рахунок іншого, тому що держава одна. Звичайно, це впливає на відношення до України з боку абсолютно всіх поважних міжнародних інституцій. Я це дуже відчуваю по відношенню Європейського Союзу - він відноситься до нас дуже насторожено. Тому що, якщо брати алгоритм, який був заявлений з боку Європейського Союзу, хоча у них теж були проблеми і з конституцією, і з перевиборами голови комісії. Тим не менше, ми вже мали в кінці цього року підписати Угоду про асоціації і Угоду про зону вільної торгівлі. Реально це у кращому випадку буде в травні-червні наступного року. Так само Європейський Союз дуже обережно відноситься до того, що є величезна неузгодженість.
Міжнародний валютний фонд діє аналогічним чином, тому що є різні оцінки, різні підходи і вони інколи просто ставлять питання: де у вас кінцево формується економічна політика, де остаточна інстанція, кому більше вірити. Якщо взяти на терези, що більше впливає на розвиток подій - політичні чи економічні важелі, я думаю, що тут політичні більшою мірою, ніж економічні. Економіка вже починає подавати ознаки пожвавлення, є галузі, які потихеньку починають зростати. Тому я б до цього віднісся дуже серйозно, але, мабуть, до виборів у цій сфері спокою не буде, тому це буде враховуватись міжнародними інституціями.
Але, тим не менше, я думаю, що очевидно у нас є підстави, що Міжнародний валютний фонд все-таки нам виділить цей транш, тому що Україна відіграє дуже важливу роль і для самого Міжнародного валютного фонду. Він повинен продемонструвати, що перші три транші не пропали даром і четвертий має завершити цей період, стабілізувати ще більше фінансову і грошово-кредитну обстановку в країні і дати можливість розпочати економічне зростання однієї з найбільших економік Європи.
Ільдар Газізуллін: Безумовно, в Україні склалася така ситуація, що населення оцінює ефективність роботи уряду за двома показниками. Перше - це рівень інфляції в Україні, друге – це обмінний курс. Тому, безумовно, уряд розуміє, що підвищення тарифів на газ дуже негативно вплине на його популярність, на популярність прем’єр-міністра України, яка планує брати участь у президентських перегонах. Жодна з політичних сил не хоче асоціювати себе з підвищенням цін.
Другий фактор - зараз відбувається жорстка політична боротьба, конкуренція. Ми бачимо, що Партія регіонів, зокрема, в парламенті наполягала, подекуди успішно, на підвищення мінімальної заробітної плати, що, очевидно, є всупереч вимозі Міжнародного валютного фонду. Очевидно, що Міжнародний валютний фонд розуміє ситуацію, під час кожного свого візиту він має зустрічі з усіма політичними силами, зокрема, з опозицією. Говорять про можливу співпрацю, але поки що у парламенті, уряді важко не допускати порушення вимог Міжнародного валютного фонду. Перше – уряд не бажає прискорення інфляції, і друге - на жаль, немає необхідної більшості в парламенті для недопущення ініціювання або проходження вимог законопроектів, які йдуть всупереч вимогам Міжнародного валютного фонду.
«Главред»: Куди будуть використані 3,8 мільярдів доларів?
Ільдар Газізуллін: Наскільки мені відомо, були два головних джерела витрачання цих грошей. Перше – на те, щоб компанії, які мали кредити, мали змогу їх повертати за кордон. Тобто, приватний борг ставав державним. Друге призначення, яке було домовлено зовсім нещодавно, протягом останнього візиту Міжнародного валютного фонду, - це фінансування дефіциту держбюджету. Міжнародний валютний фонд, як правило, виділяє дві частини дефіциту. Перше – це дефіцит як такий. Друге – це дефіцит близько 2% за рахунок фінансування Нафтогазу.
Антон Філіпенко: Це статутне зобов’язання Фонду. В Статуті записано, що він допомагає своїм членам вирішувати питання стабільності національної грошової одиниці, тобто, обмінний курс, і фінансової системи. Це два завдання Міжнародного валютного фонду. Він не займається інвестуванням чи іншими речами. Тому саме ці два канали були і залишаються основними, і вони повністю відповідають і нашим потребам, і статутним позиціям Міжнародного валютного фонду.
