НАК «Нефтегаз Украины»: состояние проблем
25 сентября в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «НАК «Нефтегаз Украины»: состояние проблем».
В пресс-конференции приняли участие:
-представитель Президента Украины по международным вопросам энергетической безопасности Богдан Соколовский;
-эксперт по энергетическим вопросам Центра Разумкова Владимир Омельченко.
Богдан Соколовський: На сьогодні НАК «Нафтогаз України», якщо говорити про готовність до виконання своїх функцій у найближчому осінньо-зимовому періоді, цілком готова для забезпечення українських споживачів природним газом, а також для транзиту російського природного газу через територію України. Що мається на увазі? На сьогоднішній день у підземних газових сховищах України загалом знаходиться 26 мільярдів кубометрів газу. Цього цілком достатньо для того, аби технологічно і ресурсно забезпечити внутрішні і міжнародні зобов’язання.
Компанія протягом весни-літа 2009 року забезпечила оптимально, в повному обсязі всі сервісні, ремонтні роботи на газотранспортній системі України. Тобто технічний стан нашої ГТС є цілком задовільний для того, аби функціонувати найближчий опалювальний сезон.
У компанії НАК «Нафтогаз України», не зважаючи на значні фінансові труднощі, збережено кадровий потенціал. Починаючи від керівництва, інженерів до технічного рівня кадри на місці. Тобто є і об’єктивні, і суб’єктивні фактори, які дають підстави вважати, що українська ГТС готова до виконання своїх внутрішніх і зовнішніх зобов’язань. Значною мірою це відбувалося завдяки тому, що голова української держави контролював ситуацію практично постійно, власне, у цьому контексті. Це конституційні повноваження Президента України Віктора Ющенка, які випливають з того, що, насамперед, забезпечення українського споживача відноситься до сфери національної безпеки України, безпеки наших громадян, і друге - виконання зовнішніх чи міжнародних зобов’язань державної компанії, а відтак України, - це також відноситься здебільшого до компетенції голови української держави, як керівника зовнішньої політики.
Таким чином, можна ствердно констатувати, що зона можливих ризиків в найближчому осінньо-зимовому періоді лежить поза межами території України. На сьогодні винятково важливим є чітке виконання своїх зобов’язань між постачальниками газу, а він у нас один – Росія, і, відповідно, споживачами. Від того, як будуть функціонувати ці два гравці на газовому ринку, буде залежати проблемність або безпроблемність осінньо-зимового періоду найближчого 2009-2010 років. На жаль, наразі важко стверджувати про те, чи буде така сама ситуація через рік, на 2010-2011 осінньо-зимовий період, але це окрема тема.
Про складнощі свідчать цифри. Вони лежать в площині фінансовій. На превеликий жаль, компанія НАК «Нафтогаз України» сьогодні нарощує борги. Якщо говорити про стан заборгованості, то вона збільшилася по короткострокових і довгострокових боргових зобов’язаннях, як внутрішніх, так і зовнішніх, я маю на увазі збільшилася протягом 2009 року. Фінансова ситуація критична. Треба віддати належне керівництву компанії, що вони вживають всіх можливих і навіть неможливих заходів, щоб утримувати ситуацію під контролем. З іншого боку, державна компанія НАК «Нафтогаз України» не спроможна самостійно виконувати абсолютно весь спектр своїх функціональних обов’язків через те, що є регламенти, які задаються власником компанії. Власником компанії є українська держава, український уряд безпосередньо.
Чому фінансова ситуація на сьогоднішній день у НАКу є надзвичайно складною? На то є два пакети чинників. Об’єктивний – насамперед, зовнішня криза, та ще глибша українська, з відомими причинами. І є суб’єктивний фактор, який, насамперед, полягає у тому, що відповідно до домовленостей Тимошенко і Путіна були укладені контракти 19 січня, які вкрай не вигідні для України. Ці контракти є однією з основних формальних чинників, які втягують НАК у боргові зобов’язання. Другий чинник - це неготовність, неспроможність або небажання українського уряду проводити реформування українського газового сектору. В результаті фінансовий розрив наростає, а не спадає.
Позитив, якщо його можна назвати позитивом, полягає у тому, що НАК «Нафтогаз України» системно і послідовно кожного місяця виконує свої зобов’язання по сплаті за закачаний природний газ, то за відібраний газ з Російської Федерації, очікуємо, що те саме буде до 7 жовтня, хоча, звичайно, українській стороні це дається дуже тяжко. І відомо, у який спосіб відбуваються ці проплати.
Володимир Омельченко: Треба звернути увагу на те, що НАК «Нафтогаз України» є взагалі унікальною компанією у світі. Саме «Укртрансгаз», який має унікальну ГТС, яка є однією з найбільших в світі. Але, незважаючи на те, що Україна практично є монополістом по транзиту російського природного газу в Європу, виникла парадоксальна ситуація, що цей монополіст чомусь завжди має борги. Скільки ми знаємо, стільки НАК «Нафтогаз» стикається з всякими проблемами. На протязі останніх десяти років, як був створений «Нафтогаз», та і до цього можна сказати, що весь час щорічні програми реконструкції та модернізації ГТС виконувались на більше, ніж на 40-60%. На жаль, для жодного уряду не було пріоритетним забезпечення технічного стану ГТС в Україні, а гроші використовувались на соціальні заходи, на заходи, пов’язані з політичними цілями.
На мій погляд, не зважаючи на те, що дійсно фінансовий стан дуже поганий і програми реконструкції і модернізації ГТС не виконувалися тим чином, яким це повинно було бути, але все-таки «Укртрансгаз» і ГТС дуже потужна і має великий запас міцності. І в цьому році, безумовно, не повинно бути ніяких технологічних причин для того, щоб надійно поставляти природний газ до країн Європи, а також для споживачів України. Основні ризики я бачу, все ж таки, у фінансовій площині.
Безумовно, на мій погляд, основна проблема НАК «Нафтогаз» не фінансова. На мій погляд, фінансова проблема – це вже наслідок невірно виробленої парадигми самого розвитку НАК «Нафтогаз України». Це наслідок того, що сама парадигма була закладена невірно. Тобто, НАК «Нафтогаз України» ніколи не займався бізнесом, це була структура по виконанню спеціальних функцій, по тому, що всі фінансові потоки весь час концентрувались владними структурами і перерозподілялись на користь тих чи інших груп, які у даний час знаходились при владі. Якщо ця парадигма не буде змінена, тобто якщо НАК «Нафтогаз України» не стане справжньою бізнес-структурою, яка займається бізнесом, а буде займатися тим, що менеджери перетворені в касирів, топ-менеджерів, куди їм скажуть переводити гроші, туди вони і переводять.
Мені здається, що, безумовно всі реформи, які були започатковані Брюссельською декларацією, повинні виконуватися. І НАК «Нафтогаз України» повинен стати справжньою якісною, в першу чергу, управлінською і бізнесовою структурою, де відносини між менеджментом і урядом будуть чітко регламентовані. Тоді можна буде на щось розраховувати. А якщо буде зберігатися той стан та якість управління, яка зараз, то проблеми НАК «Нафтогаз України» будуть тільки поглиблюватися. Ми знаємо, що колись була така країна, яка вирішувала проблеми окремих централізовано і плановано, робила розподіл фінансових потоків з підприємств, які добре працювали, до тих, які погано працювали - цієї країни вже немає. Тому ми не повинні цього допустити, і все ж таки зробити НАК «Нафтогаз України» нормальною бізнес-структурою.
Читач «Главреду» Аквилон (Russian Federation, Saint Petersburg): Позвольте задать вопрос для прессухи - чем грозит для Нафтогаза и Украины вот это: Агентство "Фитч" снизило рейтинги компании с СС до С. Прогноз по рейтингу – негативный. Агентство также понизило приоритетный необеспеченный рейтинг еврооблигаций НАК "Нафтогаз" на 500 млн. долл. с погашением в сентябре 2009 г. с СС до С. Отмечу, что рейтинг С означает НЕМИНУЕМЫЙ ДЕФОЛТ компании.
Богдан Соколовский: Я думаю, что в данной ситуации термин «дефолт» нецелесообразно использовать, хотя по смыслу, конечно, ситуация критическая. Закономерно то, что компания НАК «Нафтогаз» добивается реструктуризации своих долгов. Вы знаете, что до конца сентября было нужно заплатить полмиллиарда долларов по евродолгам. Сейчас компания проводит активную работу, чтобы реструктуризировать эти долги. Вы знаете эти условия. «Главред» достаточно объективно излагал эти условия.
Такие ситуации всегда увеличивают настороженность, поскольку невозможность рассчитаться по своим обязательствам не добавляет рейтинг.
Из-за абсолютно популистской политики руководства правительства Украины на сегодня страдает НАК, но, прежде всего, украинский имидж, а на практике это отражается в падении рейтингов на биржах.
Вчера была заминка на Люксембургской бирже, слава Богу, разобрались своевременно. Я со своей стороны хотел бы только пожелать «Нафтогазу», чтобы он успешно прошел этот «редут». Вынужденная мера сегодня – реструктуризировать долги.
Владимир Омельченко: По-моему, украинское государство просто не может себе позволить такую роскошь – допустить дефолт наибольшего предприятия в Украине. Если это произойдет, то фактически и само государство окажется в ситуации преддефолтной. Безусловно, это отразится и на кредитных рейтингах страны, и на общей макроэкономической ситуации.
Безусловно, при любых раскладах, несмотря на все трудности, мы знаем, что сейчас идут переговоры с кредиторами, и до 30 числа должно быть принято решение: согласятся эти кредиторы на реструктуризацию или нет. От этого будет зависеть последующая ситуация НАК. Но, по-моему, в любом случае украинское государство на сегодня, наверное, не допустит того, чтобы это произошло.
Запитання із залу: Коли можна очікувати змін в структурі НАКу?
Богдан Соколовський: У зобов’язаннях України в контексті євро інтеграції, дійсно, міститься така позиція, як реструктуризація всього газового ринку і, зокрема, реструктуризація НАК «Нафтогаз України». Я знаю, що зараз активно ведеться підготовча робота в компанії за участю європейських експертів.
Де-факто відділення функції транзиту від усіх інших на газовому ринку – це справа, на мою думку, кількох років, якщо брати за приклад те, як відбувалась ця ситуація і ще подекуди відбувається в таких потужних країнах центральної Європи, як Німеччина чи Франція.
Цей процес іде непросто, і тут дуже важливо планомірно виконати цю реструктуризацію. З іншого боку, не можна зробити якихось дій, які би погіршили ситуацію на газовому секторі України.
Навіть через певний передвиборчий популізм окремих політичних сил я бачу, що підготовчі роботи по реструктуризації і реформуванню відбуваються.
ВВС: Якщо кредитори все ж таким не погодяться на реструктуризацію, що може відбуватися далі? Чи буде уряд розплачуватися із бюджету? Який найгірший розвиток подій? І друге питання – вчора в Росії на Ямалі відбулася нарада із залученням іноземних інвесторів, прем’єр-міністра Путіна. Було оголошено про те, що Росія хоче створювати стратегічний резерв і будувати завод зрідженого газу. Що це може означати для України?
Богдан Соколовський: Щодо боргових зобов’язань – так, справді, є така парасолька, що у випадку, не дай Бог, незгоди хоча б одного з позичальників відкривається механізм реалізації своїх прав на отримання коштів через гарантії уряду. Так записано в угодах. Це нормальна практика.
Тобто, цей механізм є запасним варіантом. Звичайно, це позначилося би на бюджеті, на рівні соціальних гарантій для громадян України. Уже сьогодні без реструктуризації можна ствердно оцінити, що через таку неправильну політику, яка була частково закладена у контрактах від 19 січня, Україна не дорахувалася, за різними оцінками, від 3,5 до 7 мільярдів доларів.
Тобто в середньому в кожного із 46 мільйонів українських громадян сьогодні вкрали порядку тисячі і більше гривень тільки у 2009 році. Окрім того, через борги, про які ми говорили, ще на кожного громадянина України приблизно тисячу гривень накладено боргових зобов’язань.
Звичайно, що така ситуація не має бути.
У цьому відношенні була спроба керівництва уряду втягнути НАК «Нафтогаз» у не зовсім прозорі, фактично офшорні схеми по отриманню нових кредитів в розмірі 4 мільярди доларів. Президент вжив всіх заходів, щоб цей процес не мав розвитку.
Щодо Ямалу. Те, що реалізує російська Федерація і інші суб’єкти міжнародного права у контексті своєї внутрішньої політики – це суверенне право тих держав. З іншого боку, Україна зацікавлена в тому, аби Росія була надійним постачальником природного газу. Якщо йдеться про транзит, про газопроводи, які мали б оминути територію України, то, звичайно, тут є питання до дискусії, до економічної обґрунтованості. Але в цілому, якщо Ямал стане на додаток до існуючих системним джерелом постачання газу для Євразії, то я не бачу тут негативів. Навпаки, ми зацікавлені в тому, щоб РФ не була джерелом ризиків у контексті постачання газу.
Володимир Омельченко: По першому питанню. Я вважаю, що реструктуризація боргів є реальною. Є доволі немалі шанси, що вона таки відбудеться, але у випадку, якщо реструктуризація не відбудеться, тоді вступить інший варіант. Ми знаємо, що уряд зараз не має достатньо коштів для того, щоб покрити ці боргові зобов’язання і ці кошти не будуть використані саме з державного бюджету, тому що не вистачає грошей навіть на найбільш кричущі соціальні програми. Тому буде задіяний механізм емісії Нацбанку через Ощадбанк чи інші державні банки, облігації будуть викуплені Мінфіном, і потім всі ці гроші будуть виплачені «Газпрому» по все ж відомій схемі – через НБУ, через державні банки. Тобто фактично за рахунок золотовалютних резервів. Це не дуже добрий варіант, але в ситуації, яка може виникнути, це єдиний можливий шлях.
Що стосується другого питання по Ямалу. Ми знаємо, що ямальська нафтогазоносна провінція – найбільша в Росії, потенційні запаси природного газу складають близько 50 трильйонів кубометрів. Але Росія за рахунок своїх технологій не здатна розробити це родовище. Тому вона була вимушена запропонувати це найпотужнішим гравцям газового ринку.
Мені здається, що це Бованенківське родовище має для Європи дуже велике значення. І ми знаємо, що зараз в Прові дуже швидкими темпами розвивається зріджений газ, будується понад десять терміналів в Європі по зрідженому газу, тому що зріджений газ, на відміну від водопровідного, більш гнучкий до цінової політики.
Проекти зрідженого газу позитивні для Європи. Коли це відбудеться – не відомо, тому що це дуже важкий шлях. Я думаю, що це питання не найближчого майбутнього. Я думаю, це відбудеться через 5-7 років.
«Українські новини»: Як ви оцінюєте умови реструктуризації НАК, чи є вони оптимальними?
Богдан Соколовський: Запропоновані умови реструктуризації, як на мене, є прийнятними. Дуже висока ймовірність того, що ці умови будуть прийняті позичальниками. Звичайно, ці умови для української сторони більш накладі, ніж попередні, бо було трошки більше як 8%, а стає трошки більше як 9%. Але я вже казав, що це є вимушена міра, це є абсолютно природна дія компанії НАК «Нафтогаз України» у складній ситуації, в якій вона зараз знаходиться.
За наявними оцінками, єдиним потенційним ускладнюючим фактором реструктуризації є зовнішні впливи з джерел, які перебувають поза межами України, зокрема, ті, які сплять і мріють, як би покерувати українською ГТС.
Читачка «Главреду» Нигилистка (Ukraine, Donetsk): Была информация, что нафтогаз готов забрать себе обслуживание внутренних газовых сетей, ликвидировать обл- и горгазы. Когда планируется сделать это?
Богдан Соколовський: Питання трошки не за адресою, якщо мова йде про ті дії, які відбуваються зараз, що уряд здійснює по реформуванню, зміні власників, відверто кажемо, на внутрішньому українському ринку. Тут якихось серйозних дивідендів для України я не вбачаю. Сьогодні головна проблема на газовому ринку України, яка, на жаль, урядом не вирішується такими темпами, як це хочеться, - це проблема неплатежів, а якщо і платежів, то занадто велика різниця між закупівельними і відпускними цінами на газ.
Ви знаєте позицію Президента Ющенка в контексті приведення до економічно-обґрунтованих цін за газ, а для українських споживачів, для населення обов’язково має бути одночасно прийнятий урядовий пакет соціальних гарантій. Тобто, підвищуєте ціну на газ - підвищуйте зразу і адресну допомогу. На превеликий жаль, соціальний пакет забули, а це компетенція виключно Кабінету Міністрів України. В результаті вийшло так, що була підстава оспорювати такі рішення в судовому порядку. Якщо одночасно і соціальний пакет, і підвищення цін, щоб громадянин відчув не тільки підвищення цін на газ, а ще й виграв на цьому. Тому що всі розрахунки вказують, що це буде плюс. Була б зовсім інакша ситуація, ми б мали нормальне обличчя перед нашими партнерами і в Європейському Союзі, оскільки ми самі взяли на себе зобов’язання, і уряд клявся, що ми все це зробимо. Ніхто їх за язик не тягнув. Ми, Україна, уряд України реалізує ті наші рішення, які приймалися протягом останніх чотирьох років. На жаль, вибори, популізм, бажання газовий бюлетень втиснути в урну сьогодні призвели до того, що тут проблема не вирішується.
Ми у газовому секторі живемо за правилами, встановленими в часи Української Радянської Соціалістичної Республіки. Подивіться на Латвію, Литву, Естонію, я вже не кажу про Польщу і інші країни - там давно вже перейшли той перехідний період, і нормально ринково функціонують. Є нормальна мотивація постачальника постачати газ у потрібних обсягах і абсолютно у чітко потрібний час. Так само, як споживача заплатити в повному обсязі і вчасно розрахуватися за отриманий газ. У нас можна не платити роками, ми не несемо ніякої відповідальності, так не можна, це крадіжка.
Володимир Омельченко: Я знаю, що створюється компанія «Укргазмережі», де планується об’єднати всі розподільчі мережі в Україні. Але ми знаємо, що, хоча всі розподільчі мережі в Україні, згідно законодавства про трубопровідний транспорт, належать державній власності, але управляють ними вже фактично на 70% комерційні структури. Тут виходить таке протиріччя, коли власність належить державі, а управляють комерсанти. Безумовно, що комерсанти не дуже зацікавлені вкладати гроші в ці мережі, в зв’язку з тим, що це не їхня власність. Безумовно, якщо така колізія не буде вирішена, то будуть існувати ще довго проблеми з недофінансуванням коштів у забезпечення надійності саме газорозподільної системи України.
Що стосується критики уряду, то я б сказав, що ця система створена не діючим урядом, вона уже давно існує. Пам’ятаємо, ще коли була компанія «Укргаз» там мережі належали державі, але теж було дуже багато зловживань. І вже коли створився НАК «Нафтогаз» були різні спроби, створювалися філії, але принципово питання не вирішувалося. Така ситуація буде залишатися невирішеною. Коли в одному плані газові мережі будуть перебувати у власності держави, а управляти ними будуть комерційні структури.
