Сам собі турагентство
Люди, які всі турботи, пов’язані з відпусткою, покладають на турагентства, або рідко подорожують, або ж не впевнені у своїх знаннях англійської. А може, вони просто бояться сюрпризів, які обов’язково виникнуть під час індивідуального туру? Але в цьому й полягає головна цінність самостійно складеної туристичної програми: в її неповторності та несподіванках, що на вас очікують. Туристи-консерватори постійно розраховують на когось – хтось орг
анізує, хтось відвезе, хтось поселить, хтось буде гідом. Я до таких не належу.
Тому вже давно прислухаюсь до розповідей своїх друзів – про їхній досвід подорожування без допомоги турфірм. З часом і мені захотілося проекспериментувати. Мене завжди приваблювала якась спонтанність: можливість приїхати в чуже місто, побути там рівно стільки, скільки тобі хочеться, і згодом вирушити далі. Не потрібно підлаштовуватися під великі туристичні групи, час відправлення літака чи автобуса.
Багато читачів, напевно, бували в подорожах, програма яких передбачає численні екскурсії. Тоді вам знайоме відчуття перенасичення, стомленості, коли інформації настільки багато, що ви перестаєте її сприймати, оскільки ознайомчі прогулянки відбуваються одна за одною. Висновок очевидний: після екскурсії треба відпочити, можливо, обговорити почуте й побачене. Потім можна вирушати і на нову. У європейських столицях сфера послуг для іноземних гостей настільки розвинена, що у вас не виникне проблем із вибором екскурсійної групи без допомоги турагентств. Можна, звичайно, замовити й індивідуального гіда. Але це – варіант не з дешевих.
Самостійна подорож автомобілем – це надзвичайно зручно і не так уже й складно. Перед виїздом ми взагалі не бронювали місць у готелі – резервували номери лише в Парижі: там щодо цього можливі проблеми, все-таки мегатуристичне місто. У решті населених пунктів бронювали кімнати за день за допомогою Інтернету. Відчули вже різницю? Але це ще не все...
Ми «перекроювали» свою подорож, без проблем змінювали вже продуманий маршрут. Скажімо, приїхали на Лазурний берег. У початковій програмі на цей пункт було відведено лише один день, але там виявилося настільки добре, що ми одноголосно прийняли рішення – залишитися ще на три дні.
Можливо, мандрівка й була дещо перенасиченою інформаційно – все-таки зупинялися у п’яти країнах: Польщі, Німеччині, Австрії, Франції, Бельгії. Але й часу в нас було чимало – 18 днів. А найголовніше – це позитивні емоції.
Я не забуду чудове містечко у Франції – Аннсі. Воно було схоже на казку: дзеркальне озеро, навколо – гори зі сніговими шапками на вершинах. Чим не диво? Звичайне французьке диво. Аннсі – це маленька Венеція, яку так само перетинають безліч каналів.
Ми вирішили відвідати й деякі місця бойової слави мушкетерів – зокрема Ла-Рошель (герої роману Дюма беруть участь в облозі цього міста). Але тут на нас чекало розчарування: окрім цитат із роману, більше нічого примітного в ньому немає. Ми гостювали там лише день замість запланованих трьох.
Комусь може здатися, що така подорож Європою дещо стомлює. Протягом поїздки право на керування авто заявив один наш товариш і нікому не дозволяв себе змінити. Є люди, які отримують від цього задоволення. А їзда європейськими трасами, варто зізнатися, насправді – насолода.
Чи поїду я знову в такий тур? Мій перший досвід виявився вельми вдалим. Але має спливти якийсь час, аби з новою гостротою відчути майбутні враження.
