Реальные причины начала Второй мировой войны
21 июля в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «Реальные причины начала Второв мировой войны. Историческая оценка».
В пресс-конференции приняли участие:
-начальник архивного отдела Украинского института национальной памяти Георгий Папакин
-завотделом Института истории Украины НАНУ Станислав Кульчицкий
Станіслав Кульчицький: У прийнятій 2 липня Резолюції ОБСЄ була пропозиція відзначити день 23 серпня як той день, коли реально почалася Друга світова війна. Підписання пакту Молотова-Ріббентопа відкрило можливість перед Гітлером напасти на Польщу. Напад на Польщу 3 вересня викликав оголошення війни Великою Британією і Францією, оскільки Польща мала гарантії з боку цих держав.
Виникає питання, як нам інтерпретувати початок Другої світової війни. Те, що Гітлер напав на Польщу, те, що раніше він напав на Чехословаччину, причому, цей напад на Чехословаччину був, так би мовити, колективний. Це була Мюнхенська угода між чотирма великими державами Європи, за винятком Радянського Союзу. Перед тим він напав на Австрію. Розкручується ланцюжок подій аж до приходу Гітлера до влади в 1933 році.
Завдяки угоді з Сталіним Гітлер перестав боятися свого тилу, перестав боятися Радянського Союзу і розпочав те, що закінчилося у 1941 році нападом Гітлера на Радянський Союз. Якщо б ми поставили це питання так – реальні причини початку Другої світової війни, - безвідносно до тих подій, які трапилися трошки раніше, ми просто вийшли б на тему Суворова, який зробив добрий бізнес на своїх книжках. Все це пояснюється однією дуже простою обставиною: архіви Радянського Союзу стосовно його конкретних планів в Європі закриті. Мобілізаційні плани Червоної Армії закриті. В цій резолюції ОБСЄ є пункт: «…вновь обращается с призывом к странам-участницам открыть свои исторические и политические архивы…»
Я хочу підкреслити: архіви можуть дати конкретні докази планів Сталіна на 1941, 1942, 1945 роки і так далі. Планів, які розроблялися наприкінці 1930-х – на початку 1940-х років. Але якщо подивитися на саму ідеологію Радянського Союзу, Комуністичної партії, то вона відкрита у державному гербі Радянського Союзу, в центрі якого – земна куля. Ця ідеологія відкрита в емблемі Московської Олімпіади 1980 року – п’ять кілець, які символізують п’ять континентів земної кулі, і з них виростає силует Спаської башти Кремля з червоною зіркою. Ясна річ, що у Сталіна були свої плани стосовно Європи і, мабуть, всього світу. У Гітлера були свої. І вони зіткнулися в цьому реальному проміжку часу 1939-1941 років.
Георгій Папакін: Готуючись до прес-конференції в «Главреді», я переглянув дискусію, яка велася відвідувачами сайту. Зокрема, там прозвучало два моменти. Перший – «знову буде скиглення щодо УПА». Другий – «якщо бере участь представник антиросійського Інституту Станіслав Кульчицький, то зрозуміло, про що буде йти мова».
Тому я хотів би почати з «антиросійського» Інституту національної пам’яті. Хотів сказати трошки і про себе. За народженням я на половину українець, на чверть росіянин, на чверть грек. Народився я в Україні, але більше 20 років я прожив в Росії, оскільки мій батько був військовослужбовець, його переводили у різні гарнізони. Освіту – і середню, і вищу – я отримав в Росії, закінчив Нижегородський університет.
Тим не менш, я працюю в Українському інституту національної пам’яті і не відчуваю жодних утисків і жодних натяків на те, чому я, неповний українець, працюю в Українському інституті національної пам’яті. Це щодо «антиросійськості».
Повертаючись до теми нашої прес-конференції – «Реальні причини початку Другої світової війни» - я думаю, що Станіслав Владиславович трошки був неправий, коли сказав, що нема чого розбиратись, якщо говорити тільки про реальні причини і хто почав Другу світову війну. Я хотів би довести до відому ЗМІ, що, не дивлячись на те, що російська концепція Другої світової війни, Великої Вітчизняної війни наполягає на тому, що 1 вересня 1939 року розпочалась Друга світова війна, в якій Радянський Союз не брав участі, і для нього війна почалася саме 22 червня 1941 року. Але насправді, якщо ми подивимось на пакт Ріббентропа-Молотова, який був підписаний напередодні початку Другої світової війни, і саме він розв’язав руки гітлерівський Німеччині, більше того, не тільки розв’язав, але й допоміг гітлерівській Німеччині постачанням і сировини, і різних товарів, які були потрібні для початку і ведення Другої світової війни. Хто допомагає економічно, той, звичайно, і бере участь в початку світової війни.
Крім того, давайте подивимось на події у Польщі. 1 вересня – вторгнення німецьких військ до Польщі, Польща починає мобілізаційні заходи. Деякі польські історики стверджують, що 16-17 вересня Польща могла б дати відсіч німецькій армії, яка ще не була такою, як вона була 1940-41 років, тобто вона ще була не випробувана у великих військових зіткненнях.
Якщо ми згадаємо 1920 рік, коли Польща після перших поразок від Робітничо-селянської робочої армії, від Російської Федерації, змогла відбити цей натиск і відбулося диво на Віслі, коли Польща відбила і Першу кінну армію, і всі інші радянські армії, які тиснули на неї, і спромоглася відбити їх так далеко, що аж західна Україна, за результатами Ризької угоди, опинилася в складі Польщі. Я думаю, що дещо подібне могло бути і зараз. Але саме 17 вересня починається так званий «визвольний похід» Червоної Армії на Польщу, як було сказано в офіційних заявах, «для захисту життя і майна українців і білорусів і для припинення агресії гітлерівської Німеччини». Припиняли цю агресію, воювали з поляками, правда, не дуже довго, бо поляки не могли витримати війни на два фронти – і з заходу, і з сходу. І фактично польська влада ніде не оголосила, що з Радянським Союзом вона веде якусь війну. Це було фігура замовчування, але результат був такий, що із Заходу наступала гітлерівська Німеччина, із Сходу – Радянський Союз. Вони зустрілися, події були відповідні, і спільні паради, і братання, і зустрічі.
Тому, які країни розпочали Другу світову війну? Зрозуміло, це фашистська Німеччина і Радянський Союз. Я думаю, що це спростувати не може будь-хто, тому що Радянський Союз після того анексував всі країни Балтії, почав за кілька місяців війну з Фінляндією. До речі, війна з Фінляндією не входила до тих зон впливу, які були окреслені пактом Ріббентропа-Молотова, і саме щодо Фінляндії були висловлені претензії німецької сторони, які були подані ввечері 21 червня і радянському послу у Берліні, і німецькому послу у Москві, уряду Радянського Союзу. Та теза, яка у нас фігурує, що «без оголошення війни, без висунення будь-яких претензій...» - претензії були висловлені. Гітлер тут дотримався дипломатичного протоколу – спочатку подав претензію, потім розпочав війну. Це його жодним чином не обіляє, але все ж таки це підкреслює, що війна, яка була розв’язана 22 червня 1941 року, для Сталіна була очікувана.
Я хотів би зачепити тему архівів. Дійсно, ми маємо досить парадоксальну картину. Пакт Ріббентропа-Молотова і особливо таємний протокол до нього, який був підписаний і завізований Сталіним, де була карта і де він підписався на тій частині, де була радянська зона впливу Європи, - довгий час це все спростовувалося. Потім, коли вже неможливо було спростовувати, радянські історики, архівісти казали, що не зберігся оригінал угоди, «і тому ми не можемо нічого сказати». Зрештою, коли почалося масове розкриття радянський архівів, зокрема, й московських архівів, цей протокол і карта всплили, але з тих пір багато що змінилося. В Росії існує архів Президента Російської Федерації, куди, за спадкоємністю, потрапили усі документи Політбюро ЦК РКП(б), ВКП(б) і КПРС. Деякі з них розсекречені, але більшість просто перебуває там і є поза зоною впливу навіть Федеральної архівної служби Росії, яка веде планомірну роботу з розсекречення документів. Можна сказати, що це той самий політичний архів, який згадується в 16 статті Резолюції ОБСЄ. Відповідно до політичних моментів, політичної ситуації щось може звідти випливти, а щось буде там приховане до тих пір, поки не настане відповідний час. Коли він настане – вирішує політичне керівництво.
Хочу підкреслити, що, на відміну від Російської Федерації, наші архіви, починаючи від партійних архіві, колишнього архіву ЦК КПБУ фактично повністю розсекречений. Там навіть першої частини немає – секретного відділу. Всі документи є у загальному користуванні. Вони доступні для всіх. Деякі документи уряду періоду 1939-40 років ще є на таємному зберіганні, але йде планомірний процес розсекречення, і я думаю, що вони будуть скоро розсекречені. Але не варто шукати в наших українських архівах будь-які документи, натяки на реальні причини початку Другої світової війни. Звичайно, Українська РСР в даному процесі відіграла роль лише суб’єкта.
Запитання з залу: Щодо політичної складової питання. Чому засудження тоталітарного режиму так не подобається російським політикам?
Станіслав Кульчицький: Це питання торкається формулювання резолюції ОБСЄ: «Воссоединение разделенной Европы: поощрение прав человека и гражданских свобод в регионе ОБСЕ в 21 веке». Тут мова йде пор засудження тоталітаризму у вигляді двох термінів – «нацизм» і «сталінізм». В самій постановці цього питання закладена дуже велика помилка, можливо, спеціально, можливо, не спеціально. Ми можемо сталінізм спів ставляти з гітлеризмом, і тільки. Бо мова йде про людину, яка в тоталітарному суспільстві має стовідсотковий вплив на це суспільство, але, тим не менше, вона не перестає бути людиною. Якщо інакше поставити питання і взяти за основу нацизм, то протиставляти нацизму треба інший термін: комунізм.
Розгортання сюжету йде за сценарієм: «ось, ми перебуваємо в ворожому оточенні, всі наші сусіди – наші вороги, їх підтримує Європа, США» - все це допомагає об’єднати населення сучасної Росії і все це виняткова політична позиція, яка мене обурює бо це спекуляція на історії, яка вбиває клин між нашими народами, хоча наші народи дуже близькі, мають спільну історію. Ми маємо право оцінювати цю історію з нашої позиції, вони мають право з своєї. Але не треба загострювати питання. Не треба користуватися будь-яким приводом, щоб нагнітати протистояння.
Запитання з залу: Чи засуджується сталінізм на рівні держави, чи у підручниках це не дуже прописано?
Станіслав Кульчицький: Є різні історичні підручники. Я якраз займався проблемою російських історичних підручників. У нас дуже тісні зв’язки з колегами із Росії. Існує українсько-російська комісія істориків. Ми видали історію України російською мовою. Точніше, ми її написали, а видали у Москві – Інститут всесвітньої історії. Ми видали написану російськими вченими історію Росії ще в 2007 році. У нас багато контактів. І наша спільна позиція – ми не приймаємо таких спекуляцій, пов’язаних із загостреннями сучасних відносин, спираючись на неподолані історичні оцінки.
Запитання з залу: Чому Велика Британія оголосила Німеччині війну, але фактично залишилась бездіяльною?
Станіслав Кульчицький: Це питання дуже цікаве, і на нього є абсолютно переконлива відповідь. Ця відповідь вкладається у термін «странная война». Мова йде про період від вересня 1939 року до травня 1940 року. Велика Британія оголосила війну Німеччині, не будучи готовою до цієї війни. Оголосила вона війну виключно через те, і так само Франція, - що у них були гарантії, подані Польщі. Це були демократичні держави, вони повинні були тримати слово, і вони це слово тримали.
Коли Гітлер напав на Австрію, там була зовсім інша ситуація. Врешті-решт сам Гітлер був австрійцем і в Австрії була дуже велика «п’ята колона». Коли Гітлер почав діяти з Чехословаччиною, бачите, як получилося? Кладуть на одну тарілку Мюнхенський зговір і пакт Ріббентропа-Молотова, але це абсолютно різні речі. Дійсно, в 1938 році і в 1939 році Велика Британія і Франція не були готові почати війну з Гітлером, почати війну з Німеччиною, яка стрімко розгортала свої збройні сили. Власне, вона ще в 1920-х роках формувала свої збройні сили. Франція так і не підготувалася до війни по-справжньому і в травні 1940 року зазнала поразку, яка була неочікуваною, насамперед, для Сталіна. Після цієї поразки Франції Сталін почав панікувати і реально боятися Гітлера.
