Щеплення з політичним підтекстом Олексій Білий, журнал «Главред» Смерть десятків людей в автокатастрофах може вразити населення, проте не викличе почуття невпевненості та паніки. Гучний скандал навколо всезагального щеплення населення виник після смерті лише однієї людини, однак сколихнув усю країну.

У такій реакції українців немає нічого дивного, адже щепленню підлягає чи не кожен п’ятий мешканець держави. Кожен з нас неодноразово проходив таку процедуру, вона близька й знайома усім ще з дитинства. Коли ж від, здавалося, такої простої речі помирає дитина, то втрачають спокій чи не всі батьки держави. Дитина могла померти не в Краматорську, а в будь-якому населеному пункті України. У душах більшості людей відразу виникло відчуття абсолютної незахищеності. Ще гірше – всі відчули незахищеність власних дітей. Той факт, що життєво-небезпечні щеплення проводили без попередження батьків та досконалого вивчення особливостей здоров’я кожної дитини викликали справжню паніку. Кожен школяр отримав вдома сувору настанову нізащо не погоджуватися ні на які уколи без попередження батька чи матері. Студентські телефони просто розривалися від стривожених батьківських прохань не погоджуватися на щеплення від кору та краснухи.

Дров у багаття підкинули й незрозумілі позиції керівництва Міністерства охорони здоров’я про походження вакцини та реальні причини смерті хлопчика. Пізніше з’ясувалося, що вакцина індійського виробництва, надана ЮНІСЕФ у рамках міжнародних програм, учасницею яких є Україна. У пресі заговорили, ніби таку вакцину не те, що не застосовують у розвинених країнах, її нібито навіть заборонили в самій Індії через реєстрацію смертних випадків внаслідок щеплення. Далі з’явилася інформація про дуже сумнівну державну реєстрацію вакцини, адже різні органи почали надавати різні дані про те, чи дійсно вакцину зареєстрували 18 квітня 2008 року. Наразі слідча комісія, що працює у Краматорську, не знайшла реальних доказів того, що школяр помер саме від вакцини, але паніка вже охопила Україну і щодня підігрівається як засобами масової інформації, так і окремими політиками.

17 травня, за чотири дні після смерті одного школяра і госпіталізації десятків інших, МОЗ України призупинило вакцинацію до з’ясування усіх обставин. Експерти заговорили про дуже підозріле рішення ще попереднього уряду про необхідність тотальної вакцинації українців саме вакциною індійського виробництва. Нібито з одного боку на цьому нагріли руку деякі українські та «благодійні» чиновники, а з іншого – нібито ЮНІСЕФ просто вдало «злив» біоматеріал вакцини, який було дуже дорого утилізувати.

Водночас багато науковців та експертів піддали сумніву аргументи МОЗ щодо епідеміологічної ситуації в Україні, адже в Європі хворіють на кір значно більше, і тотальних вакцинацій там ніхто не проводить. Крім цього, вголос почали говорити, що проводити вакцинацію матеріалом, вирощеним на генотипі представників Азії, як мінімум, небезпечно з точки зору не прогнозованих наслідків для європейської людини. Адже глибинних досліджень щодо реакції, як то роблять у подібних випадках у Європі, ніхто й не думав робити. Щеплення відбувалося за сценарієм країн третього світу.

Не менший подив науковців викликала необхідність щеплення від кору «в одній упаковці» зі щепленням від краснухи. Звичайно, для чиновників використання комбінованої вакцини є дешевшим та «простішим у використанні», проте на думку медиків, використання комбінованої вакцини для людей, що перехворіли однією із хвороб, небезпечне для життя. Але кого ж то хвилює. Найдивнішим у використанні комбінованої вакцинації стало те, що насправді 85% населення України має імунітет від кору, набутий внаслідок перенесеної в дитинстві хвороби. І на останок, чомусь українські чиновники вирішили повідомити про можливі ускладнення від вакцинації в обмеженому обсязі. Застережень до вакцини від наших медиків чомусь було вдвічі менше, ніж офіційно заявляють індійські виробники.

--Політична складова питання

Не стало сюрпризом, що в заполітизованому українському суспільстві гостра й проблемна тема вакцинації стала предметом політичних спекуляцій. Політичні передумови якнайкраще сприяли цьому. Найперше, рішення про вакцинацію приймав один уряд – Віктора Януковича, а на практиці ж почав вакцинацію вже інший – Юлії Тимошенко. Логічно, що міністри охорони здоров’я також змінилися. Лише цього вже було досить для звинувачень типу – «це все попередники», або «це вже ви реалізовували».

Крім цього моменту, є питання всередині самого коаліційного уряду. Адже, прем’єр-міністр зараз представляє блок самої себе, а міністр охорони здоров’я Василь Князевич –проходить за квотою Президента, до того ж вважається особистим лікарем та другом Віктора Ющенка.

Партія регіонів не забарилася зі звинуваченнями уряду щодо вакцинації, хоча саме Кабмін Януковича приймав рішення про вакцинацію та вибір вакцини. Їм тоді пощастило: кампанія вакцинації через технічні причини була перенесена з жовтня на весну й дісталася наступникам. Але, щоб «розібратися в ситуації», регіонали ініціювали створення тимчасової слідчої комісії в парламенті.

Водночас свою порцію критики стосовно уряду висловила й секретар РНБОУ Раїса Богатирьова. Вона наголосила, що всю відповідальність за смерть підлітка має взяти на себе Кабінет Міністрів. Навряд чи пані Раїса озвучує думку, яка відмінна від позиції її шефа у Радбезі. Спеціально для покарання Кабміну з приводу кампанії вакцинації на початок червня запланували засідання РНБОУ, а до цього доручили розібратися прокуратурі.

У свою чергу, сам Кабмін хоч і не сміливо, все ж таки киває на попередників, які готували механізм вакцинації протягом останніх років.

Найбільше в цій ситуації дістається міністру охорони здоров’я Василю Князевичу. Крім зовнішньої критики на свою адресу він отримує на горіхи й від керівника Кабінету Міністрів. Хоч скандал зі щепленням «топить» увесь уряд, у Юлії Тимошенко є гарна нагода вигородити себе, а разом з тим показати «справжнє обличчя» міністрів від Президента та й самого Президента. В умовах війни прем’єра та Президента усі аргументи годяться, й якщо Ющенко делегував Князевича до уряду, то хай і відповідає за його дії. Інформацію щодо махінацій у МОЗ стосовно ліків для ВІЛ-інфікованих також можна використати у цій грі. Та й телеканали вже розкручують тему, що хворим на СНІД видають прострочені препарати.

З іншого боку, викривати корупційно-кримінальні схеми постачання вакцини до країн третього світу «західною» організацією ЮНІСЕФ може бути вигідним для чинного прем’єра. Східний електорат позитивно сприймає критику Заходу. Сама Юлія Тимошенко не може відкрито виступати проти прозахідного курсу країни, проте може використати антизахідну риторику в питанні вакцини й наголошувати, який саме міністр приймав з цього питання остаточне рішення. Головна небезпека тут полягає в тому, щоб критика міністра не вдарила по самій прем’єрці.

У будь-якому випадку, хто б які політичні конструкції навколо ситуації з вакциною не створював, проблема залишається. Влада так і не спромоглася переконливо пояснити, що ж насправді сталося з краматорським школярем. Але млява поведінка чиновників не залишила сумнівів у пересічних обивателів, що причиною була таки вакцина. Тим більше, що нападаюча сторона була більш динамічною і переконливою в своїх аргументах.

На початку 1990-х років був гучний скандал з вакцинацією. У вакцині, яку кололи дітям, було знайдено підвищену концентрацію ртуті. Було кілька десятків випадків важких захворювань. Тоді ситуацію не заполітизували й провели розслідування. Зараз також необхідно детально розібратися у ситуації. Проте як можна очікувати об’єктивності, коли кожна політична сила ініціює своє розслідування, яке прагне використати у боротьбі з опонентом. Лікарі ж і чиновники МОЗ захищають «честь» мундиру й не хочуть визнавати власні помилки та корупцію.

Можливо, можна було б очікувати об’єктивного розслідування від парламентської тимчасової слідчої комісії. Проте за політичними баталіями у депутатів не вистачило часу на її створення. Можливо, всі крапки над «і» могло б розставити спеціальне засідання РНБОУ на тему вакцинації. Однак тут є небезпека, що цей захід просто перетвориться на відкрите шельмування прем’єр-міністра.

Найприкріше, що у всієї історії з вакцинацією та загибеллю підлітка може бути один наслідок – повна втрата довіри до вакцинації населення. А Україна, заявивши про те, що йде в Європу, не має права відмовлятися від взятих на себе міжнародних зобов'язань з боротьби із небезпечними хворобами. Вакцинація – це (як би комусь хотілося чи не хотілося) – один із євростандартів. І прикро, коли на догоду політичним гравцям, ради з'ясування стосунків між високими посадовцями, приносяться в жертву євростандарти.