Повернення Ніно Віталій Портников, журнал «Главред» Несподіване рішення Ніно Бурджанадзе закінчити свою бурхливу політичну кар’єру не повинно нікого вводити в оману.

Закінчується не політична діяльність Бурджанадзе, а її зв’язок із командою президента Міхаїла Саакашвілі. Очевидно, Бурджанадзе усвідомила, що ця команда навряд чи здатна довго утримувати владу і приречена на заміну – навіть якщо виграє майбутні парламентські вибори.

Бурджанадзе мотивувала своє небажання балотуватися до грузинського парламенту на чолі передвиборчого списку правлячої партії тим, що в списку майбутніх депутатів майже немає людей, запропонованих нею. Однак говорити про зменшення впливу Бурджанадзе на президентські кадрові рішення не варто – просто тому, що Бурджанадзе давно вже немає такого впливу і є для Саакашвілі швидше прапором, ніж партнером. Треба згадати, що Саакашвілі був молодшим партнером і суперником опозиціонерів Ніно Бурджанадзе і Зураба Жванії, і вийшов на перший план тільки дякуючи низці популістських обіцянок, що так і залишилися невиконаними. Однак в ролі президента Саакашвілі вже був людиною, яка отримала всю повноту влади. Бурджанадзе довелося боротися на два фронти: урядом опікувався прем’єр Жванія, державою – президент. Однак це ще був баланс сил. Після загадкової смерті Жванії він був фактично зруйнований на користь президентської команди. Саме з того часу Ніно – це символ грузинського парламентаризму, однак навіть в парламенті рішення ухвалюють особи з президентського оточення. Бурджанадзе ж фактично погоджується із такою ситуацією, проте намагається робити все, щоб її репутація не пов’язувалася з витівками саакашвілівських хлопців. Як не дивно, їй вдалося цю репутацію зберегти, це визнають навіть опозиційні політики. І якщо погодитися з думкою, що вся політична активність Бурджанадзе після того, як президентом Грузії став Саакашвілі, пов’язана саме із збереженням репутації, тоді ми зрозуміємо – її рішення не балотуватися до парламенту також мотивоване саме цим. Просто Бурджанадзе зрозуміла, що для збереження репутації та її власної безпеки треба бути не поруч із Саакашвілі, а подалі від нього та його людей.

Чим мотивована така обережність, ми зрозуміємо трохи згодом. Як голова парламенту, Бурджанадзе не може не бути поінформована про наміри своїх колег і, очевидно, не очікує якихось плідних результатів від тих чи інших їхніх планів. Водночас вона сигналізує всій грузинській еліті, що корабель Саакашвілі вже почав тонути і той, хто хоче зберегтися в політиці, той, хто насправді хоче будувати Грузію, а не витрачати час на виголошення полум’яних промов, має якнайшвидше дистанціюватися від третього грузинського президента. Це не означає, що Саакашвілі перестане бути президентом завтра – однак це може означати, що у нього, як у політика, і в цілого його клану немає стратегічної перспективи. Звичайно, на пострадянському просторі і в Грузії зокрема такими категоріями не мислять. Однак Бурджанадзе і відрізняється від Саакашвілі тим, що є політичним діячем, а не випадковістю у президентській резиденції. Не скажу, що майбутнє на її боці – просто можуть знову знайтися люди, які перейдуть їй дорогу і пообіцяють ще здитинчинному грузинському суспільству щось неймовірне. Однак своїм небажанням працювати із Саакашвілі надалі вона просто показує, що хоче використати свій шанс у цьому майбутньому.

Чи дійсно Бурджанадзе піде з великої політики? На певний час це може відбутися. Для неї важливо зайняти позицію не в опозиційних лавах, не на мітингах і прес-конференціях незадоволених. Як і в часи співробітництва із Саакашвілі ця жорстка розумна жінка має бути насамперед символом – але тепер символом здорового глузду. У цій ситуації вона може стати непоганою альтернативою як самому президенту, так і його опозиційним опонентам. Вона може виступати як посередник у неминучому протистоянні і виглядати як компромісний кандидат на посаду глави держави у ситуації, коли прихильники Саакашвілі і опозиція опиняться у патовій ситуації і населення втомиться від їхньої боротьби. Так що насправді Ніно Бурджанадзе не йде з політики. Своїм рішенням не брати участі у парламентських перегонах вона фактично в політику повертається.