Побутова кімната Денис Горбач, журнал «Главред» Намагаючись зрозуміти особливості ставлення нового міністра освіти до тестування, яке в цьому році обов’язкове для всіх абітурієнтів, у березні я відвідав колегію Міністерства освіти і науки під назвою «Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи». В актовій залі закладу з поетичною абревіатурою «НУХТ» (колишній Інститут харчової промисловості імені Мікояна) сиділи огрядні коротко стрижені чоловіки в піджаках – ректори вузів з усієї України

Промову міністра про особливості Болонського процесу майже ніхто не слухав; кілька людей голосно розмовляли по мобільному телефону, заглушаючи свого керівника. У гардеробі та коридорах бігали студенти в однакових білих сорочках і чорних жилетках – допомагали вішати верхній одяг і рухали столи (буду приємно здивований, якщо виявиться, що за розкладом у них в цей час не було лекцій чи семінарів, за свою роботу вони отримали зарплатню, а форму одягу ніхто спеціально не встановлював). Тими ж коридорами снували жінки з високими зачісками – їм треба було оформити відрядження.

Тим часом міністр на сцені розповідав про нагальні зміни, потреба в яких, виявляється, давно вже назріла: наприклад, просто необхідно відмовитися від терміна «рівень акредитації вищого навчального закладу». Правильніше, на його думку, писати «освітньо-кваліфікаційний рівень»! Безперечно, така важлива реформа має стати одним із пріоритетів роботи не те що міністерства, а й усього уряду. Свого часу вся країна з захопленням відстежувала перейменування податкової поліції в податкову міліцію, а податкових адміністрацій у податкові інспекції. Результати реформ очевидні: внаслідок зміни назв фіскальні органи стали набагато краще наповнювати бюджет! Щоб вони працювали ще краще, до речі, податкову міліцію хочуть перейменувати на фінансову поліцію. Тоді, мабуть, заживемо як у Швеції.

Ці роздуми перервали дві таблички, побачені на скромних дверях в університетському коридорі: над позначкою «WC» було прикріплено пояснення – «Побутова кімната». Годі й шукати кращої ілюстрації для всіх «євроінтеграційних» та «інноваційних» процесів в Україні – як в освітній, так і в інших галузях. Доки наші керівники вважатимуть, що якщо туалет назвати «побутовою кімнатою», він перестане бути туалетом, доти всі їхні реформи залишатимуться такими ж.

Зовнішнє тестування, «освітньо-кваліфікаційний рівень», 12-річна система середньої освіти і ступенева вища освіта, Болонський процес, та й весь «курс України на європейську інтеграцію» – лише табличка «Побутова кімната», прибита до дверей звичайнісінького туалету. А навіщо робити інакше? Наші молоді чиновники виховані на популярній за часів перебудови притчі про Конфуція: мовляв, коли того спитали, з чого розпочати реформи, він відповів, що насамперед слід змінити імена. Сьогодні Україна в «конфуціанстві» переплюнула навіть Китай: змінювати імена виявилося значно простіше й ефектніше, ніж реформувати сутність, яка за цими іменами приховується.

Замість того, щоб припинити незаконну ущільнювальну забудову центру столиці, краще перейменувати вулицю Січневого повстання на Івана Мазепи. Замість вести боротьбу з молодиками-неофашистами – поблажливо назвати їх «патріотами», «націоналістами» і «правими». А замість добре обдумати й довести до ладу реформу процедури вступу до ВНЗ (безумовно, потрібну реформу) й лише потім запроваджувати її, можна, наприклад, перейменувати «тестування» на «оцінювання». Це не жарт: спілкуючись із адептами введення нового способу прийому до вузів, ви наштовхнетесь на запеклу протидію будь-яким спробам назвати його «тестуванням». Вас із релігійним жаром запевнять, що єдино правильна назва – «зовнішнє незалежне оцінювання». І змагатимуться за це «оцінювання» до останнього. А що, є ще якийсь зміст реформи?

Був такий жарт: демократія відрізняється від демократизації настільки ж, наскільки канал – від каналізації. Поспішні хаотичні зміни в нашій галузі освіти дедалі більше позбавляють її якостей каналу отримання знань, умінь та навичок. Чи виходить у результаті щось схоже на каналізацію? Судіть самі. У кожному разі, назвемо її «побутовою кімнатою».