246 голосів «за» розв’язали руки ініціаторам радикальної зміни влади в столиці. 25 травня, якраз на День Києва, кияни знову підуть на виборчі дільниці. Не найкращий час для волевиявлення: вибори – це, звичайно, свято демократії, та краще б воно не збігалося зі святом пива, концертів і масового променаду Андріївським узвозом...

Та хай би там що, а Юлія Тимошенко починає. От чи виграє? Таке запитання в контексті дострокових виборів мера Києва та Київради, зініційованих, фактично, прем’єркою та лідеркою БЮТ, – зовсім не пусте. Цікава деталь чи, скоріше, «гвіздочок» у єдність коаліції, яка задекларувала висунення зі своїх лав єдиного кандидата в мери столиці. До БЮТ і античерновецької частини НУНС приєдналися всі – без одного – народні депутати фракції КПУ, а також шестеро «литвинівців», а якби не приєдналися – не бути перевиборам у Києві!

Та й саме рішення, яке дехто з політологів, вочевидь, справедливо називає ухваленим «наче з переляку», після першої хвилі бурхливої радості в його ініціаторів викликає помітний і не «наче», а справжнісінький переляк. Ну, якщо не переляк, то досить нервову метушню – точно. З цим рішенням гора не звалилася з плечей у коаліціантів, а, навпаки, гора навалилася. Бо чи ж знайдеться той єдиний кандидат, який складе таку конкуренцію Черновецькому, щоб перемога над ним була 100-відсотково передбачуваною, причому з урахуванням сьогоднішньої недосконалості виборчого законодавства й малоймовірності його змінити до 25 травня?

Сам Черновецький, попри те, що називає себе «моя скромна особа», вже заявив, мовляв, рішення про перевибори хіба що пожвавило... політичних карликів. Його ж суперником на дострокових виборах мера може бути тільки одна людина. «Тимошенко – єдиний кандидат, перемога над яким відновить справедливість. Усі інші – не враховуються. Інших самостійних і серйозних опонентів на перевиборах мера Києва я для себе не бачу», – «скромно» оцінив свої можливості Черновецький.

Це – як такий собі виклик на дуель, чи не так? Воно нібито й не гідно чоловіка кидати рукавичку жінці, чи то пак – ставити її до бар’єра, однак політикам, як відомо, найчастіше не до правил та етикетів. І ця своєрідна провокаційна рукавичка, кинута мером прем’єру, свідчить, найімовірніше, про те, що Юлію Володимирівну намагаються добряче роздратувати.

Тим паче, самі коаліціанти не шкодують коментарів, де отак щиро й правдиво зізнаються, що виграти вибори буде важко. А, може, й неможливо – приміром, якщо Рада не ухвалить змін до законодавства і, скажімо, ці дострокові вибори в Києві відбудуться, як завжди, – в один, а не в два тури. Або навіть якщо парламентарі приймуть відповідні поправки – вето накладе Президент. Чи юридично міцно підкована команда Черновецького оскаржить усе це в судах...

Крім усього, самі ж представники коаліції – масово! – роздають прогнози, так, аж ніби радіють, що єдиного кандидата від демократичної коаліції не буде, оскільки БЮТ, у якого найвищий рейтинг серед киян, хоче, щоб це обов’язково був БЮТівець, а НУНС вважає, що так буде несправедливо, бо й у їхньому середовищі є достойні претенденти на крісло мера. Коротше кажучи, «в товарищах согласья нет», і це може стати таким собі джек-потом для Черновецького та його команди.

Черновецький, попри всі його публічні чудасії та епатаж, – стріляний птах! Адже не стільки у зв’язку з раптовістю ухвалення рішення про дострокові вибори в Києві, скільки у зв’язку з раптовістю згоди де-факто Президента України Віктора Ющенка на такий крок коаліції, закрадається крамольна думка, що Черновецьким і його високими покровителями було скрупульозно прораховано цей хід.

«Сьогодні я та моя команда могли б скерувати різні позови в різні суди – я цього принципово не робитиму! Ми йдемо на вибори. Думаю, наша команда збільшиться у півтора-два рази, що дасть мені можливість приймати рішення незалежно від корумпованих депутатів – як Верховної Ради, так і Київради». Зауважте, таку позицію Черновецький оприлюднив у мерії перед пресою буквально за кілька годин після ухвалення парламентом постанови про перевибори. При цьому мер почувався цілком спокійним, жодні журналістські запитання його не збентежували – ба, він навіть вдався до перепрошувань, мовляв, не може відповісти на всі запитання, бо поспішає на прямий ефір ТРК «Київ»...

А й справді, чому б і не піти Леонідові Михайловичу на ці дострокові вибори? Ще досить свіжа в пам’яті грузинська аналогія з достроковими виборами. Нехай там не всього-на-всього мер, хоч і столиці, а сам президент пішов на дострокові вибори, та технологічно ці кроки видаються цілковито ідентичними. Саакашвілі теж опинився під страшним тиском опонентів, теж погодився на дострокові вибори, вочевидь, точно знаючи, який він має істинний відсоток підтримки виборців. Саме тому й погодився, що не сумнівався у перемозі – повторній перемозі, яка вартісно набагато переважувала перемогу на звичайних чергових виборах. Адже цією перемогою він міцно закрив роти своїм опонентам – народ за нього, і тоді, і тепер!

У Черновецького сьогодні, за даними різних соціологічних інституцій, – до 30–35% підтримки виборців. Це – більше, ніж було напередодні минулих виборів мера 2006 року, і це більше, ніж у будь-кого, хто сьогодні розглядається як потенційний претендент на мерське крісло (Тимошенко поки що не включаємо в претенденти, вона – особливий випадок). Приміром, Віталій Кличко, який за усіма рейтингами вже давно й міцно утримує другу позицію, має стабільні 20% – плюс-мінус соціологічна похибка.

У Черновецького сьогодні – віддана й перевірена минулими виборами команда, в тому числі й затятих активістів, котра принципи маркетингової системи завоювання покупців з вражаючим успіхом перенесла на систему завоювання виборців. Ця команда, за нашими даними, становить по Києву приблизно 300–350 тисяч «голосів». Кожен з цієї команди здатен привести на дільницю принаймні ще один «голос за Черновецького».

Цей голос легко віднайти тим, хто хоче шукати, – в Києві майже 600 тисяч пенсіонерів, кот-рим, за дуже незначним винятком, саме за часів Черновецького-мера введена щомісячна надбавка до пенсії, а, крім того, більшість з цих людей ще й до великих державних та релігійних свят одержують (додатково!) від 50 до 150 гривень.

Саме Черновецький-мер зробив реальністю надбавку у 50 гривень на місяць столичним матерям-одиначкам. Їх кількість, до речі, в Києві вже не перший десяток років відзначається стабільністю і коливається в межах 21–23 тисяч осіб.

Саме Черновецький-мер впровадив так званий Call-центр, або міську службу скарг 0-51, яка не просто пожвавила зв’язок народ–влада, а й демонструє ефективність своєї діяльності. Причому не стільки завдяки банальному вихвалянню цією діяльністю, скільки справді реальною допомогою киянам, які роками воювали, приміром, зі своїм ЖЕКом за відновлення дитячого майданчика або зламаних дверей у під’їзді... І ми не писали б, якби не перевірили ту ефективність на скаргах своїх читачів чи співробітників.

Саме Черновецький-мер почав регулярно виплачувати надбавки до зарплати медикам і освітянам, надбавки, сума яких для деяких категорій цих бюджетних працівників становить 200 і 300 гривень!

Саме Черновецький-мер... Ні, мабуть, досить. Бо й без того ясно одне: Черновецький і його

команда у багатому місті, де бідних, збіднілих, незахищених, хворих і знедолених набагато більше, ніж тих, кому жодні надбавки не потрібні, стратегічно правильно побудували свою переможну політику. 53-річна жінка-медик, запов-нюючи виборчий бюлетень, не згадає про те, що за правління Черновецького не здано жодної (!) нової станції метро, не побудовано жодної транспортної розв’язки, а дорогоцінна київська земля роздана направо й наліво «потрібним людям». Вона згадає, що їй залишилося до пенсії 2 роки і вона хоче їх відпрацювати у своїй рідній лікарні чи поліклініці, мати ту «мерську надбавку» і зі спокійним серцем і не зовсім порожньою кишенею піти на пенсію!

Виходить, ті 457,8 тисячі киян, котрі на минулих виборах зробили Черновецького переможцем з відривом від найближчого суперника майже у 10%, – далеко не рекорд!

...Найвірогідніше, що гречки й олії (в найнатуральнішому їх вигляді!) киянам від Черновецького у цю виборчу кампанію не перепаде – надто ризиковано так діяти, коли за кандидатом, потенційно схильним до подібної доброчинності саме у виборчу кампанію, стежать тисячі просто-таки орлиних очей опонентів. Однак та гречка вже й не знадобиться – 2 мільярди гривень, «зафрахтованих» у міському бюджеті-2008 на всіляку підмогу «сірим та знедоленим», свою справу робили, роблять і зроблять. Та й понад 75 мільйонів гривень так званого мерського фонду – цілком законного, до речі, фінансового «загашника» міського голови – знайдеться, куди розподілити!

Ви готові до двобою, Юліє Тимошенко?

Леонід Черновецький – Київський міський голова

Віталій Кличко – радник Президента України, лідер фракції Блоку Віталія Кличка у Київраді

Юлія Тимошенко – прем’єр-міністр України, лідер Блоку Юлії Ти¬мошенко

Олександр Турчинов – перший віце-прем’єр в уряді Тимошенко, БЮТ

Михайло Поживанов – керівник Держкомрезерву України, БЮТ

Микола Томенко – народний депутат України, БЮТ

Анатолій Семинога – народний депутат України, лідер Київської міської організації партії «Батьківщина», БЮТ

Йосип Вінський – міністр транспорту і зв’язку України, БЮТ

Юрій Луценко – міністр внутрішніх справ України, НУНС

Валерій Борисов – народний депутат України, екс-перший заступник голови КМДА, НУНС

Олександр Омельченко – народний депутат України, екс-мер Києва, НУНС

В’ячеслав Кириленко – народний депутат України, НУНС

Микола Катеринчук – народний депутат України, НУНС

Василь Горбаль – народний депутат України, лідер Київської міської організації Партії регіонів

Віктор Пилипишин – народний депутат України, голова Шевченківського району Києва, лідер Київської організації Народної партії, Блок Литвина

Анатолій Коваленко – депутат Київради, фракція Народної партії

Микола Данилін – голова Київської організації, СПУ

Валентина Семенюк – голова Фонду державного майна України, СПУ

Адам Мартинюк – народний депутат України, КПУ

Олег Тягнибок – голова Все¬українського об’єднання «Свобода»

Олександр Пабат – депутат Київради, лідер фракції «Громадський актив Києва»