ТОП-10 найактивніших послів в Україні Альона Гетьманчук, журнал «Главред» «Главред» цінує традиції. Особливо, якщо ці традиції стосуються визначення десятки найактивніших послів.

Причому визначає їх не редакція, а українські експерти-міжнародники за десятибальною системою. Щоправда, на відміну від попереднього року, цього разу ми відмовились від ідеї оприлюднювати кількість балів – важливий уже той факт, що вони потрапили до десятки. Серед послів, які фігурували в минулорічному опитуванні й знову потрапили до ТОПу «Главреду», – посол Росії Віктор Черномирдін, США Вільям Тейлор, Польщі Яцек Ключковські, Німеччини Рейнгард Шеферс, Великобританії Тімоті Барроу та Литви Альгірдас Кумжа. Всі інші – дебютанти рейтингу. Відсутність окремих представників у нинішньому опитуванні є непрямим доказом того, що інколи визначальним є не країна, яку представляє той чи інший глава дипломатичної місії, а сам посол. Закінчив, наприклад, свою місію в Києві Карел Штіндл, і Чехії в цьому році не виявилося серед десяти взагалі. Але з’явився, наприклад, посол сусідньої Словаччини Урбан Руснак. Як і минулого разу, «Главред» мав чимало відмов з боку окремих українських експертів-міжнародників. І переважно тих, хто наразі посідає якісь важливі посади в уряді чи обраний народним депутатом: з їхньої точки зору, не зовсім коректно розставляти бали (а опитування відбувалося саме за десятибальною системою) одним Надзвичайним і Повноважним, ігноруючи при цьому інших. Тому ми особливо дякуємо тим експертам, які все ж знайшли час оцінити роботу наших послів. Ми також сподіваємось, що наш традиційний рейтинг лише заохочуватиме панів-амбасадорів до більшої активності на дипломатичній роботі в Україні

Тімоті Барроу, посол Великобританії в Україні

Тімоті Барроу – найзагадковіший представник десятки «Главреда»: жоден з експертів, який виставив послу Великобританії в Україні ті чи інші бали, ні словом не прокоментував свій вибір. Отож доводиться лише здогадуватись, за якими параметрами оцінювали пана Барроу. Від себе ми можемо зауважити, що, на відміну від деяких інших посольств, представництво Великобританії минулого року демонструвало активність не тільки (і не стільки) на рівні посла: постійно заангажованим у публічні проекти був заступник пана Барроу Мартін Харріс, який брав участь у конференціях на європейську тематику і чимало коментував чергові нововведення, пов’язані з видачею віз. Та й інші співробітники задніх не пасли – в яких ще посольствах організовано виїжджають на допомогу в ремонті дитячого будинку на Київщині?

Ієн Боуг, голова представництва Європейської Комісії в Україні

Голова представництва Європейської Комісії в Україні Ієн Боуг – уперше присутній у нашій десятці. І його поява, маємо констатувати, збігається з тим пожвавленням, яке відбулось на українсько-євросоюзівському фронті минулого року і триває донині: підписання Угоди про спрощення візового режиму та реадмісії, початок переговорів про так звану посилену угоду, запуск діалогу про створення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, зрештою, візити, візити, візити: Віктор Андрійович Ющенко, наприклад, лише в першій половині минулого року побував у Брюсселі тричі, а прем’єр Янукович двічі. До того ж, поведінка Ієна Боуга жодним чином не видає у ньому представника Британії – країни, яка має особливий погляд на євросоюзівське майбутнє: пан посол ніколи не дозволяв собі дипломатичної самодіяльності в таких делікатних питаннях, як євроінтеграційні амбіції України.

Олександр Сушко

Можливо, йому не щоразу вдається ефективно роз’яснювати позицію ЄС, але він намагається це зробити: завжди готовий зустрічатись, відвідує публічні заходи, відкритий до різних ініціатив з боку українських партнерів. Словом, якісно представляє Європейський Союз.

Жан-Поль Везіан, посол Франції в Україні

Жан-Поль Везіан не є настільки публічним, як посли Росії, Сполучених Штатів чи навіть Німеччини, але свою роботу виконує більш ніж відповідально. У дипломатичних колах доводилось чути, що більшого трудоголіка, аніж він, досить складно знайти серед дипломатів такого рангу. Тим паче, що з приходом минулого року в Єлисейський палац Ніколя Саркозі, роботи у посла, найімовірніше, лише додалось: тепер у Парижі намагаються всіляко продемонструвати, що крім південного виміру, у французькій зовнішній політиці має бути ще й потужний східний, і головування Франції у ЄС в другому півріччі 2008 року повинно це підтвердити. Зрештою, вже нікого особливо не дивує, що Віктор Ющенко може не лише двічі на півроку відвідувати Ніколя Саркозі, а й домовитись про зустріч із французьким президентом за лічені дні.

Анатолій Зленко

Жан-Поль Везіан знаний у політичних та дипломатичних кулуарах і намагається всіляко просувати на відповідний рівень відносини між Україною та Францією.

Кость Бондаренко

Посол Франції дуже часто зустрічається з громадськістю, а посольство під його керівництвом проводить величезну кількість різноманітних заходів.

Вадим Карасьов

Посол Франції досить активно сприяє інвестиційним проектам французьких компаній в Україні.

Маркус Вукетіч, посол Австрії в Україні

Складно уявити, що хтось краще за Маркуса Вукетіча міг би спростувати припущення українського письменника Юрія Андруховича, що Австрія є найпотворнішим створінням у Європейському Союзі, коли йдеться про ставлення до України. Посол Вукетіч чи не єдиний представник західноєвропейської країни, який спілкується українською мовою (хоча до місії готувався вивчаючи російську), всіляко демонструє свою відкритість до країни перебування і людей, які тут проживають, читає багато української преси і щиро цікавиться не лише політичним, а й культурним життям країни. Власне, якраз на проведений під патронатом посла Австрії Віденський бал, що потроху стає традиційним, передусім і звертали увагу опитані нами експерти.

Дмитро Видрін

Маркус Вукетіч влаштовував чудові музичні вечори в Оперному театрі, Віденський бал. Головна мета посла – організувати  максимальну кількість зустрічей, з яких потім випливають бізнесові, політичні чи геополітичні проекти, а Віденський бал, крім усього, є чудовою нагодою зустрітись із бізнесменами і політиками.

Яцек Ключковські, посол Польщі в Україні

Посол Польщі Яцек Ключковські вкотре довів, що свого часу брати Качиньські зробили правильно, що не поширили операцію «заміна польських послів» на Україну, хоча чутки про його можливу заміну в навколодипломатичних колах курсували досить інтенсивно. Колишній представник команди Алєксандра Квасьнєвського все ж залишився керувати польським дипломатичним представництвом в Україні, і, як наглядно демонструє наше експертне опитування, доволі ефективно. Не в останню чергу тому, що пану Ключковському, на відміну від деяких інших послів країн Європейського Союзу, не потрібен був час, аби розібратися в тонкощах загадкової української політики – усі нюанси незалежної України він відстежував з початку 1990-х. Як, до речі, й удосконалював свою українську – незмінний предмет «заздрощів» тих глав дипломатичних відомств, які починали її вивчати, але далеко у своїх мовних знаннях не просунулись.

Анатолій Зленко

Яцек Ключковські, як і Віктор Черномирдін, максимально сприяв тому, щоб підтримувати на належному рівні двосторонні відносини між нашими країнами і наповнювати їх конкретним змістом.

Альгірдас Кумжа, посол Литви в Україні

Посол Литви – безумовно, подія в житті дипломатичного корпусу України: він публічний і відкритий, а увагу до своєї країни приваблює не лише як глава дипломатичної місії, а й як цікава особистість. Альгірдас Кумжа може з однаковою легкістю давати інтерв’ю на серйозні політичні теми і презентувати у костюмі альпініста власну книгу про подорож Гімалаями. А ще – старанно намагається спілкуватися виключно українською мовою, хоча міг би спокійно обійтись російською чи англійською.

Анатолій Гуцал

Хотів би виділити Альгірдаса Кумжу не стільки в контексті реалізації якихось політичних рішень, а в контексті пропаганди певної дипломатичної поведінки. Він є досить цікавою людиною, яка веде активний політично-культурний спосіб життя і вносить потрібний елемент до культури дипломатії у сучасне життя.

Володимир Фесенко

Особисто посол і посольство в цілому активно намагаються підтримувати відносини стратегічного партнерства та високу динаміку двосторонніх взаємин. Пан посол має широке коло особистих, зокрема і неформальних зв’язків в українському політикумі, високий авторитет і повагу в громадських колах, зокрема завдяки своїй відкритості й комунікативності.

Урбан Руснак, посол Словаччини в Україні

Своєю присутністю у ТОП-10 найактивніших послів Урбан Руснак передусім має завдячувати активній роботі, котру він проводить по лінії євроатлантичної інтеграції України. Урбан Руснак є не просто послом, який очолює так зване контактне посольство НАТО в Україні: він ще й не втомлюється роз’яснювати – з допомогою лекцій, брошур та інтерв’ю – вдячній та не дуже українській публіці привілеї євроатлантичного вибору. А після підписання листа-заявки Президентом, спікером та прем’єром до генсека Північноатлантичного альянсу з проханням запросити Україну до виконання Плану дій щодо членства вже на Бухарестському саміті інколи складається враження, що Урбан Руснак робить більше для отримання позитивної відповіді, аніж деякі українські високопосадовці.

Олексій Гарань

Він є неформальним координатором контактів країн НАТО з Україною і сам по собі дуже цікава постать. Я неодноразово був присутній під час його виступів перед українською аудиторією, коли він роз’яснював, що таке НАТО і що здобула Словаччина, вступивши до Альянсу. У нього є дуже цікава аргументація: він показує, як словацька військова промисловість не програла, а виграла після приєднання країни до Альянсу: виявилося, що маленька Словаччина продовжує виробляти певні види зброї, які експортуються в інші країни НАТО. Це та тема, яка постійно фігурує в Україні: мовляв, ви вступите, а оборонка накриється. Стиль подачі інформації цього посла – дуже аргументований та інтелігентний.

Олександр Сушко

Я б його відзначив як посла, який в найбільшій мірі зацікавлений питаннями євроатлантичної інтеграції України. Урбан Руснак взяв на себе найбільш складну ділянку роботи в європейській дипломатії в Україні, а саме – питання НАТО, яке в нашій країні є дуже делікатним. Він ніколи не уникає можливості публічно виступити на цю тему, а також ініціювати та підтримати різного роду проекти, спрямовані на євроатлантичну інтеграцію України.

Вільям Тейлор, посол Сполучених Штатів Америки в Україні

Мабуть, ні для кого не є секретом, що з моменту призначення колишнього військового Вільяма Тейлора послом в Україні, саме просування Києва на євроатлантичному напрямку багато хто розглядав (і досі розглядає) як ключове завдання головного американського дипломата в Україні. І в цьому нема нічого дивного: після того, як президент Сполучених Штатів «записав» запрошення України до НАТО у головні зовнішньополітичні орієнтири свого другого президентства, це саме євроатлантичне завдання можна було б зарахувати до пріоритетних у місії будь-якого американського посла, відрядженого до Києва. Вільям Тейлор минулого року не втомлювався повторювати: США підтримуватимуть Україну на євроатлантичному шляху, щойно вона сама вирішить ним просуватися. Він не скупився на інтерв’ю, з’являвся не лише на дипломатичних прийняттях, як роблять деякі інші посли, а й на багатьох культурних заходах і презентаціях і, звісно ж, перебував у постійному контакті з ключовими українськими політиками. Причому деякі нинішні високопоставлені урядовці самі телефонували панові послу, аби розповісти про ситуацію в країні, свідком чого одного разу довелося стати автору цих рядків. Про бажання ж Тейлора бути рівновіддаленим від усіх політичних сил може свідчити навіть хоча б той факт, що посол якось грав у теніс із Віктором Януковичем, хоча зазвичай, відомо нам, виходить на корт з німецьким та іспанським колегами і генсеком ГУАМу.

Олександр Сушко

Напевно, Вільям Тейлор найчастіше  з-поміж решти послів зустрічається з українськими високопосадовцями, часто виступає коментатором як міжнародних подій, так і подій в Україні. Присутній в українському інформаційному просторі.

Сергій Солодкий

Вільям Тейлор працює у комфортній політичній атмосфері, оскільки політичне керівництво наразі відкрите для співпраці з Заходом загалом і США зокрема. Це ідеальний час для Сполучених Штатів втілювати свої проекти, хоча, звісно, опозиція чинитиме значний опір, у результаті чого ідея інтеграції в НАТО може провалитись.

Віктор Черномирдін, посол Російської Федерації в Україні

Колишній важковаговик російської політики беззмінно залишається важковаговиком у дипломатичному корпусі в Україні. Крім формального старшинства – пан Черномирдін наразі є дуаєном з-поміж іноземних дипломатів – Віктор Степанович притягує увагу ключових політиків (чого варті його минулорічні тригодинні розмови з Юлією Тимошенко), колег-дипломатів (цікаво спостерігати, як на окремих прийняттях чи в перервах під час якихось конференцій до нього вишиковується міні-черга з представників інших посольств) і журналістів (навіть набір безглуздих вигуків у його виконанні може стати топ-новиною в інформаційних стрічках – що вже говорити про «адекватні заходи» з боку Росії у відповідь на рішучу інтеграцію України в НАТО). Своєю інколи недипломатичною поведінкою він водночас робить себе безальтернативним главою дипломатичного представництва Росії в Україні: сьогодні досить складно уявити на його місці ще когось, хто б так упевнено й авторитетно почувався в українських політичних і, що не менш важливо, бізнесових реаліях. Можливо, саме тому активні розмови про зміну його дипломатичної прописки з Києва на Баку так і залишились на рівні чуток. Щодо минулого року, то Черномирдін був чи не єдиним послом, хто під час запеклих політичних криз дозволяв собі невимушено коментувати коаліційні розклади й персональні переваги тих чи інших фігурантів політичного процесу.

Тарас Возняк

Найактивнішим послом в Україні у 2007 році був Віктор Черномирдін. Він рішуче змінив стиль роботи і перейшов до безпрецедентно активного спілкування і впливу на українське суспільство, чого жоден інший дипкорпус не робить.

Дмитро Видрін

Віктор Черномирдін особисто проводить музичні вечори, які відбуваються кожного місяця в посольстві: він виступає не як газовий магнат чи трейдер, а як звичайний конферансьє.

Володимир Фесенко

Посол РФ в Україні має великий вплив не лише на українську політику, а й на український бізнес, і не тільки завдяки впливу своєї держави, а й завдяки своєму авторитету й особистим зв’язкам з усіма провідними фігурами української політики і бізнесу. «Смотрящий» і «розводящий» в українській політиці від «великого російського брата». Високий рівень інформаційної і комунікативної активності.

Рейнгард Шеферс, посол Німеччини в Україні

Рейнгард Шеферс – із тих послів, які приїхали до України не з Москви чи Мінська, а з Брюсселя. Отже, оцінюють українські процеси, відштовхуючись не від російських чи білоруських реалій, а від європейських. Можливо, саме тому посол Німеччини справляє на багатьох колег з дипкорпусу враження людини, не схильної до особливих поблажок і порожніх балачок. Так, кажуть, у розпал минулорічної політичної кризи навколо позачергових виборів Рейнгард Шеферс на деяких зустрічах з українськими високопосадовцями фактично не приховував роздратування їхніми діями з допомогою доволі жорстких коментарів. Своїм же перебуванням на перших позиціях нашого рейтингу Рейнгард Шеферс повинен завдячувати передусім головуванню Німеччини в Європейському Союзі у першому півріччі минулого року: саме на цей період часу припадає пік активності глави німецької дипломатичної місії.

Вадим Карасьов

Посол Німеччини Рейнгард Шеферс є досить ефективним і відігравав велику роль під час кризи, пов’язаної з проведенням в Україні дострокових виборів.

Олександр Сушко

Рейнгард Шеферс представляє одну з ключових країн ЄС, тому його коментарі надзвичайно важливі. Хоча він не є частим гостем публічних заходів, однак його думка віддзеркалює позицію провідних країн Європейського Союзу, що дуже важливо з точки зору розуміння їхнього бачення. Він, можливо, найкраще із західноєвропейських послів презентує позицію західної частини Європи.

Кость Бондаренко, директор Інституту проблем управління імені Горшеніна

Дмитро Видрін, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку

Тарас Возняк, політолог, філософ

Олексій Гарань, професор політології НаУКМА

Михайло Гончар, центр «НОМОС»

Анатолій Гуцал, перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки

Віктор Зам’ятін, журналіст-міжнародник

Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ України

Вадим Карасьов, політолог

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній академії України

Сергій Солодкий, редактор міжнародного відділу «Газети 24»

Олександр Сушко, заступник директора Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Геннадій Удовенко, екс-міністр закордонних справ України

Юрій Щербак, колишній посол України в США і Канаді

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень

«Пента»