Росія зосереджується Віктор Шиманський для «Главреда» Все частіше і частіше Росія виступає з певними ініціативами, пропозиціями та діями, які викликають багато запитань, а в першу чергу багато занепокоєнь щодо подальших наслідків, до яких вони можуть призвести.

Серед останніх таких дій Росії можна назвати оголошення нею мораторію на виконання Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ).

Без сумніву такі заяви Росії не можуть сприяти зміцненню стабільності в Європі, адже договір передбачає собою дотримання та виконання надзвичайно важливих для регіональної безпеки принципів та дій, саме на основі яких і будувалася можливість будувати усю сучасну міжнародну систему безпеки в Європі.

До таких принципів та дій можна віднести скорочення звичайних типів озброєнь в Європі, скорочення військ на лініях протистояння двох таборів “холодної війни”, відведення військ з “флангів” Європи, взаємні інспекційні перевірки виконання взятих на себе зобов’язань.

Тобто основна мета договору - унеможливити раптовий військовий напад та як можна більше ускладнити можливість військової підготовки широкомасштабної агресії в Європі через роззброєння на лініях протистояння, неможливості таємно зібрати достатньо сил на флангах для нанесення широких проникаючих ударів з утворенням “котлів”, оточення великих територій та швидкої перемоги над супротивником.

Значення ДЗЗСЄ для системи безпеки в Європі неможливо переоцінити, його згортання чи нівелювання, викликані діями Росії по виходу з цього договору, буде означати повернення не просто до часів “холодної війни”, а поверненням до часів початку “холодної війни”, коли сторони тільки починали конфронтацію сподіваючись виграти у іншої сторони, коли, відповідно, стосунки були найбільш напруженні.

ДЗЗСЄ був підписаний між країнами НАТО та Варшавського договору в 1990 році, оновлений варіант ДЗЗСЄ з урахуванням нових обставин країни Європи підписали в 1999 році на саміті ОБСЄ у Стамбулі. Ратифікували адаптований договір чотири країни: Росія, Білорусія, Казахстан та Україна.

Сам же вихід Росії з договору був викликаний тим, що країни НАТО відмовляються підписувати його наполягаючи на виводі військ Росії з Молдови та Грузії, як вона обіцяла на тому ж саміті. Виходячи з цього Росія оголосила мораторій на виконання умов ДЗЗСЄ. На сьогодні мораторій вже почав діяти і тепер Росія не буде дозволяти проводити інспекції на своїй території кількості озброєнь, місця розташування військових частин, оцінку видів військової техніки тощо.

Такі дії Росії викликають стурбованість України, щодо гарантування своєї національної безпеки. Яким же чином відіб’ються такі дії Росії на національній безпеці України?

Відразу необхідно зазначити, що для України вони будуть мати негативний характер.

Перш за все зміняться основні підвалини системи безпеки в регіоні, принципи та правила “гри”, які давали Україні певну картину реальної обстановки в регіоні та забезпечували певну стабільність та безпеку.

Мораторій Росії  не дасть можливості Україні представляти собі можливі дії та плани Росії щодо України у військовій сфері через відсутність реальної інформації про розташування її військ та кількості озброєння у прикордонних з Україною районах Росії. Застосування такого принципу щодо Росії не означає, що Росія збирається нападати на Україну, такий підхід є нормальною практикою будь-якої країни по відношенню до своїх сусідів, особливо великих геополітичних потуг з ядерною зброєю, великими арміями та власними інтересами на глобальній та регіональній арені і Україна тут не може бути виключенням.

Відповідно після виходу Росії з договору Україна не зможе висловити певні застороги з конкретних дій Росії з передислокації певних військових з’єднань до кордонів України, як би це могло бути якщо б Росія залишилася б учасником ДЗЗСЄ.

Тобто договір дозволяв Україні мати серйозний важіль впливу на військову політику Росії в регіоні, що також дозволяло Україні економити на витратах з проведення певних обов’язкових оборонних витрат, які необхідно здійснювати, якщо розташування сил іншої сторони невідомо, чи якщо вони знаходяться у певній близькості від кордонів нашої країни. В першу чергу це стосується витрат з планування, оцінки ситуації та втілення в життя рішень прийнятих на їх основі.

Виходячи з таких змін Україна, НАТО, ЄС змушенні будуть зайнятися переглядом оборонних військових планів та можливих шляхів розвитку наступальних військових операцій в регіоні розрахунок яких проводиться регулярно. Такі перегляди, є неминучими, що викликано фактичним виходом Росії з договору, що відповідно призведе до нових витрат та можливо створенню нових безпекових договорів.

Якщо говорити про США та ЄС, то перед ними, зокрема, постане питання перегляду концепції США щодо скорочення своїх військових баз в Європі та перенесення їх ближче до Близького Сходу та Азії та необхідності віднайдення методів та шляхів для забезпечення відповідних кроків для реакції на дії Росії, які б з одного боку були ефективними, а з іншого не призвели до ще більшої провокації Росії на інші схожі дії та погіршення відносин з Росією.

Відсутність загального договору про звичайні озброєння в Європі дають США підстави по-новому подивитися на необхідність створення  системи ПРО в Європі, адже якщо немає важеля стримування звичайних озброєнь в регіоні у вигляді договору, то на його місце повинні прийти інші важелі стримування серед яких може бути і ПРО.    

Це не означає, що Росія реально має наміри напасти на Європу, просто такі принципи мислення є обов’язковими виходячи з військової стратегії, військової науки та основних засад з забезпечення військової та політичної  безпеки країни не враховуючи навіть того чи є певна країна на даному етапі дружньою чи ні. Відповідно і відносини в економічній та політичній сфері вже починають розглядатися під іншим кутом зору, враховуючи відсутність між сторонами гарантованого стримуючого та убезпечуючого  фактору у вигляді договору з контролю та обмежень роззброєнь та можливості контролю з його дотримання.

В цьому контексті перед Україною також постає питання необхідності випрацювання  конкретних дій у відповідь, що очевидним чином підштовхує її до вступу до певного оборонного блоку, яким теоретично може бути чи НАТО, чи ОДКБ. Як один з низки можливих кроків Україна може поставити питання про надання ОДЕР ГУАМ оборонних функції для спроби компенсації зменшення стабільності та безпеки в регіоні.

Необхідно наголосити на тому, що Україна як раз і знаходиться на флангах Європи і що саме через її територію можуть проходити флангові удари у разі загострення ситуації в європейському регіоні аж до справжньої війни. Саме тому таке занепокоєння і викликало в Києві оголошення Росією мораторію на свою участь у ДЗЗСЄ.

Не є секретом, що США, НАТО та ЄС пов’язували свою ратифікацію ДЗЗСЄ з попереднім виводом військ Росії з Грузії та Молдови, про що вона пообіцяла на Стамбульському саміті. Для України це означає, що після виходу Росії з ДЗЗСЄ цей важіль тиску на Росію зникає і у найближчий час російські війська не вийдуть з Молдови (з Грузії Росія вже вивела свої війська) і вирішення Придністровського конфлікту не набуде нової динаміки.

Інше питання, яке в подальшому може бути пов’язаним з ДЗЗСЄ є розташування Чорноморського флоту Росії (ЧФ РФ) на території України.

На сьогодні лунають певні побоювання, що Росія користуючись своїм виходом з ДЗЗСЄ зможе збільшити кількість кораблів ЧФ в Севастополі.

Однак такі побоювання є марними, адже українська сторона виходить з того, що Росія може лише замінювати свої кораблі в Севастополі відповідними судами за класом та типом, але не збільшувати їх загальну кількість, тому навряд чи Росія реально зможе збільшити свою військову присутність в Севастополі таким чином. Тим більше, що такі її прагнення відразу можуть бути розцінені як недружні кроки щодо України чи прагнення посилити напругу в регіоні з метою тиску змінивши військовий баланс сил в регіоні користовуючись своїм виходом з ДЗЗСЄ.

Однак Росія реально може розпочати розширювати свою воєнно-морську присутність на Чорному морі використовуючи свої власні порти нікого про це не повідомляючи і нікому не звітуючи.

Не можна також підтримати думку про те, що Європа та США у зв’язку з мораторієм Росії підуть на поступки Росії і дозволять їй збільшити свій вплив на Україну, і зокрема, на її енерготранспортну систему.

Такі заяви є не логічними і за своєю суттю означали би збільшення контролю Росії за шляхами поставок енергоносіїв до Європи, що для Європи є не бажаним, і що є очевидним.

Однак як це завжди буває будь-яка дія викликає появу нових можливостей та обставин, які по суті розширюють наслідки прийняття самої дії.

В цьому контексті Україна може заявити, що вихід Росії з договору ДЗЗСЄ змінює баланс довіри між Україною та Росією, особливо у питанні теперішніх потенційних цілей, завдань та намірів перебування ЧФ РФ в Севастополі. Теоретично цей флот тепер може стати однією зі складових флангового чи іншого наступу у контексті використання його разом з іншими військовими силами Росії, розташування яких можна вже вважати невідомим буквально через місяць після початку дії мораторію Росії.

Насправді саме таку логіку оцінювання ролі ЧФ Росії в Севастополі задала Росія після свого виходу з ДЗЗСЄ. Адже у України не буде можливості контролювати пересування російських військ на прикордонній території, тому ЧФ Росії в Севастополі та його бойові, політичні та геополітичні можливості набувають для України нового невідомого значення.  Якщо Росія свідомо своїми діями робить свої плани не прозорими, то вона повинна бути готовою до того, що до неї і її можливих планів буде виникати відповідна недовіра, яка реально може бути висловлена Росії словами чи діями.

Адже насправді не відомо чому Росія оголосила мораторій по ДЗЗСЄ. Спрацьовує той самий принцип, як і у випадку коли Росія висловила недовіру та незадоволення щодо планів розташування ПРО США в Європі, яке, за словами Росії, розраховане на протидію Ірану, але насправді може бути використане проти Росії.

Необхідно зазначити, що Україна ретельно дотримувалася узятих на себе зобов’язань в рамках ДЗЗСЄ. На території України постійно проходили інспекції інших країн щодо кількості української військової техніки та місця її розташування. Україна також проводила відповідні інспекції на території інших країн: Румунії, Польщі тощо. За інформацією з преси з 1992 року, коли договір вступив в силу, на території України до 2006 року було проведено 573 інспекції, Україна здійснила 382 інспекції. Тільки з 1992-1995 роки Україна скоротила свої війська на 1974 танка, 1551 БТР, 550 літаків.

Це означає, що під час підписання договору з Росією в 1997 році про розміщення ЧФ РФ в Севастополі Україна виходила з реалій того часу, того, що Росія є учасником ДЗЗСЄ і тому розташування ЧФ РФ в Севастополі мало для України зовсім інше значення і можливі наслідки, аніж яке воно набуває на теперішньому етапі коли Росія заявила про свій мораторій.

Якщо раніше Україна мала можливість інспекцій ЧФ РФ в рамках ДЗЗСЄ, то зараз немає, це звужує можливості України з забезпечення власної безпеки, що теж  впливає на її ставлення до перебування ЧФ РФ на території України.  

На такій основі на сучасному етапі Україна отримує можливість ставити перед Росією питання про додаткові гарантії щодо своєї безпеки вже на двосторонній основі для того щоб відновити баланс взаємного розуміння та духу безпеки 1997 року, коли Росія виконувала вимоги ДЗЗСЄ. Більше того, односторонні дії Росії по ДЗЗСЄ, дають можливість Україні ставити питання про достроковий вивід ЧФ РФ з України.

В контексті мораторію Росії на участь у ДЗЗСЄ виникає інше питання пов’язане з ЧФ РФ, а саме: підпорядкування навігаційно-гідрографічних та гідрометеорологічних об’єктів забезпечення безпеки в Чорному та Азовському морях. Як відомо Росія до сих пір не передала  контроль над цими об’єктами Україні. В ситуації мораторію Росії виникає парадоксальна ситуація, коли Україна не може проконтролювати місце знаходження російських військ на території Росії для гарантування власної безпеки, натомість Росія має на території України технічні засоби, які призначені не тільки для оборони, а й для наступу саме на тих самих флангах Європи, а після розпаду СРСР їх контроль, відповідно, ще й може допомогти у забезпеченні військових дій проти України.

Виходячи з усього вище наведеного можна зробити висновок, що мораторій Росії на виконання ДЗЗСЄ має серйозний вплив на ситуацію в регіоні, що Україна, США, ЄС, НАТО поставленні перед серйозними завданнями: як реагувати, як будувати свої подальші відносини з Росією, як тепер будувати нові напрямки розвитку системи безпеки в регіоні. Для України ж з новою силою постає питання дислокації в Україні ЧФ РФ, які можуть призвести до нових непростих взаємин з Росією.