Юля? Юра!
Власне, що насправді відбулося між Генпрокуратурою та екс-міністром внутрішніх справ, «Главред» з’ясував у спеціальному розслідуванні. Але навіть якщо цинічно припустити, що це була не пігулка політичної віагри, прийнята Юрієм Віталійовичем, а реальний наїзд «тупих предметів», то ефект – на корені. І з лідера поки що громадської організації, який ще вчора мав майже кумедний вигляд в інтелігентних окулярах на тлі великого кулака (емблема «Народної Самооборони»), за допомогою двох-трьох піар-спецоперацій можна виростити цілком пристойну «нашу відповідь Чемберлену» – пані Тимошенко. Донині саме вона одноосібно претендувала на роль «честі і совісті» «помаранчевих». А тепер політично обізнані розповідають, що кількість тих, хто готовий про всяк випадок вкластися в проект «Юра» і фінансово, й організаційно, різко зросла. А Давид Жванія, котрий не приховує своєї участі в цьому проекті від самого початку, взагалі жартує: мовляв, якби Генпрокуратури не було, нам її слід було б вигадати.
Юлія Тимошенко особисто на обшук у помешканні соратника по Майдану не відреагувала. А могла б принаймні запитати, як там малий, якого не по-дитячому перелякали «дяді в сірому», що в кращих традиціях НКВС приїхали на світанку (читай www.vip-ua.com). Натомість Юлія Володимирівна відвідала Президента в Секретаріаті і навіть домоглася зустрічі з ним сам на сам, тобто без участі Віктора Балоги та й самого Івана Васюника. Після майже двогодинної зустрічі лідерка БЮТ вийшла з нечітким баченням того, чи є розуміння ситуації у Президента? Конституційна більшість, до якої не вистачає ще 30 депутатів, – уже не шантаж і навіть не примара. Це – реальність, до якої залишилися лічені місяці. Ще парочка кінахів, яких невпинно й неустанно регіонали шукають в «Нашій Україні», а особливо в БЮТ, – перед коаліцією відкриваються невидимі раніше горизонти. До утвердження російської мови як другої державної. До відмови від вступу до НАТО. До зміни евроінтеграційного курсу (чи прикладе до цього руку і новопризначений Арсеній Яценюк?). Чи до скасування посади Президента, наприклад.
І хоча Президент офіційно не благословив відновлення роботи «Комітету національного порятунку» (телефонуйте «03», тобто 8-800-50-40-400), Юлія Тимошенко навряд чи ризикнула б запустити маховик Майдану вдруге і самостійно. Не тільки тому, що повторити Майдан не у вигляді фарсу не вдасться нікому та ніколи. Але й тому, що Юлія Тимошенко – єдина, хто щиро мусить добиватися дострокових виборів тут і негайно. Адже Юрій Луценко ще не має з чим на них іти, а партія Ющенка – вже немає. Щоправда, сумарно рейтинг «помаранчевих» сил може потягатися з рейтингом регіоналів, та Юлії Тимошенко від того зиску мало. Бо міряння рейтингами – чоловіча забавка. І задля того, щоб урешті-решт дійти до думки, що від розміру нічого не залежить, чоловіки здатні на багато що: наприклад, перейменувати «антикризову коаліцію» на «коаліцію національної єдності». Адже єдності, а не Тимошенко-прем’єра, хотів Президент від самого початку. Тепер – бодай лише на словах – він її має.
Натомість Президент більше не має контролю над «Ощадбанком» – бо мовчки спостерігав, як з подачі братів Клюєвих звідти витурювали його колишнього соратника Олександра Морозова. Якщо так піде далі, то не за горами втрата «Укрексімбанку», Першого Національного і навіть рідної партії. Бо що робити з політичною силою, яка мала б стати мечем і щитом Президента, не знає ніхто – ні самі партійці, ні Віктор Андрійович. Зранку він начебто готовий де-факто стати першим партійним Президентом, увечері – знову витає над «усія нація». Та що там – у крайньому разі раду партії очолить вічно молодий В’ячеслав Кириленко. Гірше все одно вже не буде.
