Жінки теж каються
Зворушлива Юля на тлі старовинних вуличок, вологі очі перед Патріархом Теофілосом ІІІ і ще – кокетливе збентеження від оплесків в ізраїльському Кнесеті та обійми з опозиціонером Беньяміном Нетаньяху – ось і всі знімки, що їх привезла з собою в Україну лідерка БЮТ.
Вона щаслива, що пройшла шляхом розкаяння. Звісно, пройшла менш помпезно, аніж пару тисячоліть тому назаретянин Ісус, однак ефект є. «Не можу сказати, що я одразу цілком змінилася, проте отримала додаткове натхнення», – сухо передає емоції грішниці Юлії її офіційний сайт.
Спостерігаючи за ізраїльським вояжем, не полишає відчуття, що перемагає не весна, як переконують біг-борди БЮТ, а махровий цинізм. Чи є проблема в тому, що публічна жінка спокутує гріхи гламурно, а не заламуючи руки в задушливій від ладану маленькій церкві, чи зрошуючи мовчазними сльозами подушку вночі, як це роблять мільйони жінок в Україні? І ті, які хочуть бути на неї схожими. І ті, які не хочуть. І навіть ті, які вже нічого не хочуть, бо земні клопоти – квитанції за квартиру, ціни на м’ясо на базарі, пияцтво чоловіка та погані оцінки дітей – уже давно стали більшими, ніж бажання, мрії і навіть спокута.
Юлія Тимошенко нічого не розповіла про гріхи, які спокутувала. І справа не в таємниці сповіді – сповідь перетворилася на піар. Але вона мусила б розказати про гріхи.
Хоча б тому, що подолання президентського вето на Закон про Кабмін фракціями Регіонів та БЮТ від 12 січня збурило політикум, і деякі сміливці навіть запідозрили грішну опозиціонерку у змові! Мовляв, конституційна антипрезидентська більшість у парламенті – справа рук Віктора та Юлі. Януковича і Тимошенко. Замість самої Юлі політичні гріхи старанно замолюють її соратники по БЮТ. У вітчизняному інформаційному просторі.
«Подолання вето (на Закон по Кабмін – Ред.) дало можливість усунути повзучий авторитаризм в Україні», – це Володимир Полохало. «Кабмін повинен працювати, і ми повинні припинити конфронтацію, коли замість роботи бачимо сварки між чиновниками. Ухвалення закону поставить хрест на цих сварках», – Олександр Турчинов. «Ніякої фундаментальної, послідовної співпраці у нас не може бути з Партією регіонів і Віктором Януковичем... Якщо треба, ми голосуватимемо одночасно за одні й ті самі проекти, але це саме одночасне, а не сумісне стратегічне голосування», – це вже сама Юлія Тимошенко. Жінка, яка спокутує гріхи.
Утім, попри закрученість інтриги з подоланням вето на Закон про Кабмін в обмін на перше (і, як пророкує Олександр Мороз, останнє) читання закону про опозицію – воно навряд чи потрапляє під визначення «гріх», якщо читати політичний словник, автором якого є українські можновладці.
Набагато серйозніші наслідки матиме ухвалення закону про застосування імперативного мандату до депутатів місцевих рад. У перекладі людською мовою, імперативний мандат – це право політичного феодала на васала. Право рабське. І право безглузде з погляду демократії, за яку, як повідомляють райтери Юлії Тимошенко, вона також встигла помолитися в Єрусалимі.
І все-таки чому Юлія Тимошенко публічно не розповіла про свої політичні гріхи? Наприклад, про принципи, за якими формувалися виборчі списки БЮТ усіх рівнів, і про те, чому депутати розбігаються з її фракцій по всіх усюдах, а втримати їх може лише цей таки імперативний мандат? Можливо, відповідь на це запитання після приїзду зі святих місць Юлії Володимирівні підкаже її нинішній побратим, а у минулому непримиренний опонент Богдан Губський? Цей колишній член «чудової сімки» СДПУ(о), котрий за своє політичне життя встиг змінити не одну зачіску і фракцію, тепер думає, що імперативний мандат «впроваджує більш прозорі та публічні правила гри, а ви¬борці отримають надійну гарантію, що депутати реалізовуватимуть передусім ті програми, за які вони голосували». Можливо, Богдан Володимирович теж готується до єрусалимського очищення?
