Вбий TV, або Знову геноцид? Ромко Малко, для «Главреда» Та біс з ним - з несмаком. Звикнемо. Це ж так просто. Як звикли до зґвалтованого Майдану Незалежності, як звикли до співаючого ректора чи цицькатого Данилка. Це вже навіть не проблема на фоні тотального одибілення життя-буття. Не варто й перейматися.От в Києві нарешті почали руйнувати “Київську фортецю”. Нашому дивному меру, бачте, три пам’ятники архітектури середини XIX століття здалися зайвими. Їх просто зрівняли з землею. І нічого. Яку можуть мати цінність для “космонавта з посольства Божого” якісь трущоби?

Не дивуйтесь, дорогі мої, якщо і Софійський собор скоро знесуть за “ненадобністю”. А привід, повірте, знайдеться. Наприклад, для поповнення київського бюджету шляхом продажу землі в центрі міста під будівництво торгово-офісного центру. Думаєте, ваші протести поможуть? Та Туркменбаша зі своїми маразмами скоро на нашому фоні здаватиметься геніальним філософом і стратегом. Він хоч логічно вмів кожен свій маразм обґрунтувати. А наші генії навіть не намагаються. Маю таке враження що частину мозку в них ще в совєцькі часи просто ампутували.

Зрозуміло, що в цій країні навіть останній даун і олігофрен має шанс стати хоч міністром - часи такі. Але чому я мушу це терпіти? З якого такого дива вся країна мусить від нього страждати?

Окей! Талановитим скрізь у нас дорога. Хлопчик вмів скласти копійочку до копійочки, вмів просунутись по драбинці, мав знайомого дядю – ну, й слава Богу, це нікому не цікаво. Вмів стати директором банку чи президентом телекомпанії чи головним продюсером - молодець. Але, коли він раптом виявляється буйним і невміняємим, а від його креативу в здорових людей волосся на голові стає дибки, тоді як? Є на такого красеня управа? А коли починають страждати не тільки окремі люди, а й цілі мегаполіси, чи ціла нація, в якої відбирають її цінності, пам’ять і, зрештою, право бути собою?

Ну, не вірю, щоб це все вписувалось в рамки закону, чи здорового глузду кінець-кінцем. Щоб стількох державних людей в цілій країні поглинув маразм, чи всі разом раптом заслабли на одну і ту ж болячку.

Можна, звичайно, говорити про якусь вселенську змову, чи про чітко сплановану підривну політику братів-сусідів, в цілях загарбати незалежну Українську державу. Але в таких масштабах? Не вірю! Думаю, причина в глупоті, яка як би нам того не хотілось, править світом.

Поки одні ділять Україну, як корову на бійні на три сорти, інші з криком “Схід і Захід разом!” займаються йогою, треті, розмахуючи іконою святого царя Ніколая второго мученика, вимагають пришестя Путіна, а четверті правлять молебні, щоб Бог послав снігу, бо лижний бізнес йде коту під хвіст, реальні дєлішкі рішають реальні пацани, яким і на Україну з її національною ідеєю, і на Росію з її царьом-мучеником, і на сніг, і на все решту глибоко нас...ти.

Так вони не надто освічені, не інтелектуали, в них відсутня будь-яка ідеологічна приналежність, бо політикою як такою вони природно не цікавляться. Але в них є те, чого у всіх нас з вами немає, і, можливо, ніколи не буде. Вони знають, чого хочуть, вміють перфектно рахувати, і головне – вони “реальні пацани”. Реальніші від всього, що нас оточує. Вони правлять бал і замовляють музику. Їм плювати, що при таких розкладах в Україні за 10 років вже ніхто не говоритиме українською, а українська культура в формі сировини повалить жебрати по сусідах. Їм до одного місця архітектурні пам’ятники, людські душі, генофонд нації, світле майбутнє, якщо на цьому всьому не можна заробити.

Пудрити лохам мозги - дуже хороший бізнес. Спитайте про це будь-кого наперсточника, він підтвердить. І вони пудрять. Питання тільки в тому, що лохами на даному етапі роблять цілий народ. А це вже пахне геноцидом. Хоча підозрюю, що “пацани” навіть слова такого не знають. Та й зрештою, кому потрібен такий народ, який не може навести порядок у власній державі?

В очікуванні нового року хтось з друзів завчасно ввімкнув телевізор, аби не дай Боже, не пропустити виступу улюбленого Президента. Який без цього Новий рік? Ввімкнули і в кімнату повалив такий сморід, що аж очі засльозились. Почали клацати по каналах шукати щось пристойне, а зловонія скрізь, і всюди. І чим крутіший канал – тим екскременти звіздатіші... Всі такі заслужені, народні, гламурні, такі рас такі, що обнять і плакать. Винесли ящик на двір, щоб висмердівся. Не помогло. Так до Різдва і смердів.

Потім я взяв і викинув його в помаранчеву машину, яка зранку поглинає вміст сміттєвих контейнерів.

Викинув і задумався...

Воно все б здається, нічого: не подобається не включай. На Новий рік взагалі краще горілку пити, ніж муть всяку дивитись. Але справа ж не в цьому. І не в телевізорі зокрема і не в телебаченні загалом. Це лише одна з ознак загальної епідемії. Я як людина вільна маю мати, окрім права вибору, ще сам вибір. А коли моє вишукане сприйняття прекрасного намагається нахабно загадити якийсь лохуватий продюсер, то це вже називається зґвалтуванням.

Я викинув телевізор і кому від цього стало легше? Хіба мені. Але вся країна і далі продовжує дивитися всю цю срань. На цьому барахлі виховуються і ростуть цілі покоління. А ми потім дивуємось, чому в країні з’являється все більше і більше моральних виродків, чому діти вагітніють, ше не навчившись читати, чому стільки волоцюг, збоченців і відвертих олігофренів? Чому чорне називають білим, а лайно – цукеркою? Чому дауни даунам роздають призи та медалі, а депутати з екранів не соромляться брехати...

Замкнуте коло? Ні, геноцид! З того самого розряду, що й Голодомор, Голокост і зачищення Криму від татар та Ічкерії від чеченців. Тільки тепер нас з вами зачищають під чисту.

Геноцид. Який починається з телевізора і закінчується парламентом. Геноцид, за який хтось колись таки мусить відповісти. Бо кожне замкнуте коло має здатність бути розбите, навіть якщо для цього доведеться використати голову головного продюсера.

А наразі я, мабуть, таки зробив дурницю, що викинув телевізор. Треба було його частіше дивитися. Зрештою, ті хлопці і дівчата не так вже й зле співають. Трохи не попадають писком під фонограму і пісні дещо тупі, але хіба це найбільше в світі зло? Може би звик зжився, і серед ночі не приходили б в кошмарному сні Кіркоров з Мойсеєвим. Людина ж до всього звикає, навіть до споживання лайна. Особливо якщо воно запаковане в модну упаковку з фірмовою лейбою.